Інна Скиданюк: «Минулий рік кардинально змінив моє життя!»

Інна Скиданюк

Ми поспілкувались з блогеркою, зірковим інтерв’юером та просто талановитою дівчиною Інною Скиданюк. Інна розповіла про свої перші інтерв’ю, ставлення до професійної реалізації та поділилася головними подіями в її житті за минулий рік.

Інно, в чому головна відмінність вашої сторінки в Інстаграм від інших?

Мої підписники відзначають, що моя сторінка щира, на ній немає ніякого пафосу. Я нічого не приховую і показую життя таким, яким воно є.

Як прийшла ідея робити відео-інтерв’ю із блогерами?

Ідею зі сніданками від «блогерів» підказала моя екс-менеджерка. Ми просто продумували контент-план для сторінки і вона запропонувала, що можна готувати їжу з кимось з блогерів. Спочатку ми думали розміщувати коротенькі відео просто в сторіс, але потім вирішили спробувати робити повноцінні відео, які, на щастя, «зайшли» аудиторії.

Інна Скиданюк

Пам’ятаєте, з ким було перше інтерв’ю?

Пам’ятаю, що перше інтерв’ю було з Альоною Глибочан, яка теж з Чернівців. В нас не було якогось конкретного плану, було «накидано» декілька питань. Зізнаюся, в перший раз було дуже страшно.

Інтерв’ю з якими блогерами було найцікавішим, а з ким – найскладнішим для вас?

Найкращий випуск виділити не можу, бо для мене кожен особливий, цінний і класний. Мені запам’ятався випуск з Вітьою Розовим. Я не змогла провести з ним нормальне інтерв’ю, бо весь час просто плакала від сміху – він мене смішив на кожному кроці. І хоча мені не вдалося сильно розкрити Вітю, як особистість, інтерв’ю дуже сподобалося багатьом саме завдяки гумору й легкості.

Що стосується найгірших випусків, не можу сказати, що були прямо погані. Просто є люди, так би мовити, важкі на підйом, яких складно розговорити, які не хочуть відкриватися. Тому мені, як не досвідченому інтерв’юеру, було з ними непросто.

Чи плануєте колаборації з іноземними блогерами. З ким було б цікаво попрацювати?

З іноземцями ми поки не планували ніяких колаборацій. Але, якщо б була така можливість, дуже хотіла б зробити матеріал з Настею Івлєєвою. Бо саме вона стала для мене певним прикладом: коли я починала вести свій Інстаграм, я хотіла зробити щось подібне, як у неї. Вона для мене – просто ідеал блогера і жінки. Мені подобається, що Настя не боїться показувати себе смішною й в не найкращому вигляді. Вона змогла довести що, якщо захотіти й працювати над своєю метою, можна досягти всього, чого захочеться.

Чи хотіли б розвиватися в подальшому, як ведуча, наприклад, перейти на телебачення?

Я ніколи не замислювалась над тим, щоб стати саме телеведучою, бо боюся сцени. Коли я виступала на ній, через страх завжди забувала текст. Я не знаю, як побороти це в собі. Якщо в майбутньому мені це вдасться, напевно, я б хотіла стати телеведучою.

Наскільки для вас важлива професійна реалізація? Чого б хотіли досягти?

Реалізація для мене дуже важлива. Я зараз починаю з Інстаграму, але в майбутньому хотіла б робити щось більш масштабне. Я замислюсь над розвитком свого аканту в Ютубі, бо мені б хотілося не просто знімати сторіси, вайни, а й нести якусь користь людям.

Як ви любите відпочивати, які у вас захоплення та хобі? Що вас надихає й заряджає енергією?

Я дуже люблю танцювати: ходила на тверк, хіп-хоп, полденс. Також люблю проводити час з друзями. Якщо брати щось глобальніше, обожнюю подорожувати. Раніше в мене не було таких можливостей, а за минулий рік я відвідала багато країн; цього року вже була в Ісландії. Я дуже кайфую від подорожей. Отже, заряджають мене подорожі і люди. Я обожнюю своїх друзів та нові знайомства.

Інно, ви не приховували, що зробили пластику грудей. Як і чому вирішили звернутися за допомогою до хірургів? І що пластика змінила у вашому житті?

Про пластику грудей я замислювалась ще з підліткового віку. Але мені здавалось, що це нереально, бо потрібні дуже великі кошти. Якийсь час я думала, що вони виростуть, все чекала і сподівалася (посміхається). Та коли побачила, що мені вже 20 років, а нічого по суті не змінилося, я почала сильно комплексувати, особливо – перед хлопцями. Не додавали радощів й коментарі та повідомлення на кшталт: «Де твої груди?»

Але операцію я вирішила зробити, в першу чергу, для самої себе, щоб почувати себе комфортно. Я просто знайшла лікаря, чиї роботи мені дуже сподобались і пішла на цей крок. Операція дуже сильно змінила моє життя – тепер я не переймаюсь і почуваю себе набагато більш впевненою, кайфую від себе.

Як загалом ставитеся до пластичної хірургії? Хотіли б чи плануєте щось ще змінити?

Відношусь добре – я ж сама собі зробила груди. Але, якщо, наприклад, дівчина має гарний другий чи навіть третій розмір грудей і все одно лягає під ніж хірурга, я це не дуже розумію. Як кажуть, не цінуємо те, що маємо. Більше в собі змінювати на даний момент нічого б не хотіла.

Кому б ви порадили теж звернутися до пластики, а в яких випадках, на ваш погляд, це робити не варто?

Якщо хтось відчуває себе комфортно й класно «без грудей» чи з іншими недоліками, йому звичайно не потрібна операція. Та в випадках, коли людину реально мучить щось у її зовнішності, вважаю, що, по можливості, треба виправляти те, що не дає жити повноціннім життям. Головне – не хвилюйтесь, що про це скажуть інші.

Що ви вважаєте своїми головними життєвими досягненнями на даний час?

Це минулий рік. Дуже багато змінилось за цей час. Я змогла переїхати з села в місто, орендувати класну квартиру, придбати дві машини, подорожувати й дозволяти собі все, що забажаю. Також за цей час змінилась я сама, багато чого пережила, маю гарний досвід, стала більш жіночною й впевненішою, почала читати більше книг й духовно розвиватися.

Текст: Тетяна Зайцева

Фото: особистий архів Інни Скиданюк