Наталія Мосейчук: «Кожен ранок – добрий, бо поруч моя родина»  

Наталія Мосейчук

Вона віртуозно тримає під контролем пекельні дискусії у прямому ефірі – і плаче, коли мама загиблого хлопця вперше чує, як б’ється серце її дитини в грудях іншої людини. Сміється як дівчинка, коли говорить про родину. Телеведуча, впливова журналістка, опора та підтримка для вчителів, благодійниця для дітей, мама, донька – ми поговорили з Наталією Мосейчук про головні аспекти її життя.

Витримувати колосальну напругу кількагодинного прямого ефіру з не завжди лояльними співрозмовниками, ставити незручні питання так, щоб не образити – і при цьому завжди лишатися собою – це професіоналізм найвищого ґатунку. Недарма Наталія вже вдруге поспіль входить до рейтингу НВ «Топ-100 успішних жінок України». Чого їй вартує така популярність – і які можливості надає? Як це — бути впливовою ведучою в ефірі та дбайливою мамою та дружиною вдома? Про все це — в ексклюзивному інтерв’ю для Woman Magazine.

Наталія Мосейчук: «Кожен ранок – добрий, бо поруч моя родина»   - 1 - изображение

Ви змушуєте політиків показати себе такими, якими вони є, зняти маски. Озвучуєте саме ті питання, які хоче поставити глядач по той бік екрану…

Так і є. Я ненавиджу показуху, слоганоманію і намагаюсь завжди уникати цього на своїх ефірах. Я і «Право на владу» не вважаю класичним ток-шоу. Кажу своїм гостям: «Ця програма – загальнонаціональний круглий стіл. Приходимо та звітуємо». І мені прикро, коли гості переходять на підвищені тони. Можливо, це додає рейтингу. Але Роман Скрипін, якого я вважаю своїм учителем, завжди казав: «Якщо глядачі винесли з твоєї програми щонайменше 5 ідей – значить, вона вдала». Саме це, а не хайп – критерій успішності.

 

Моє завдання: показати можновладцям всіх нас – українців. Щоб політики вийшли зі своєї бульбашки і побачили, які бувають люди, які в них проблеми й пропозиції. І відповіли на питання людей. Бо коли потрапляють туди, на Банкову, надто швидко забувається, як це: ходити ногами по землі та їздити у метро!

Моє завдання: показати можновладцям всіх нас – українців

Цьогоріч новий сезон «Права на владу» ми розпочали з ефіру, де зібрали стартаперів, бізнесменів, студентів. Вони спілкувалися з Володимиром Зеленським про майбутнє країни, і президент слухав. І в нас вийшло, глядачі потім писали: «Нарешті конструктивна розмова, а не з’ясування стосунків!»

А «VIP з Наталією Мосейчук» – це вже мій особистий погляд і можливість більш глибоко проговорити важливі теми з впливовими людьми. Зануритися в історії життя, почути їх думку.

Наталія Мосейчук: «Кожен ранок – добрий, бо поруч моя родина»   - 4 - изображение

Чим плануєте дивувати у новому сезоні «Права на владу»? 

Новими людьми, експертами. Плануємо оновити студію. Також хочемо вийти за межі студії – розширити формат, аби максимально залучити простих людей.

Ваші передачі – для кого вони? Хто ваш глядач? 

Нас дивляться і домогосподарки, і бізнесмени, самі ж політики, і такий широкий загал дуже тішить. Та для мене найголовніше – дивиться молодь. Часом на вулиці підходять мами тінейджерів і кажуть: «Ви можете перенести «Право на владу» на вечір п’ятниці? Бо дитина дивиться вас у четвер до ночі, а потім її зранку в школу не добудишся». Для мене дуже важливо дати юнакам оцей посил: немає нічого недосяжного. Пройде кілька років, і ці 12 крісел у передачі займатимуть вони, молоді, вмотивовані, прогресивні.

Наталія Мосейчук: «Кожен ранок – добрий, бо поруч моя родина»   - 5 - изображение

Як ви ставитесь до того, що вас впізнають на вулицях? Легко бути публічною персоною? 

Я дивлюся на це крізь призму можливостей. Публічність дає змогу допомагати. Дуже вдячна за довіру глядачів, за те, що вони відгукуються. Разом завжди можна зробити більше. Коли у випусках ТСН розповідаю історії дітей, які потребують допомоги, завжди маю підтримку. І дуже за це вдячна кожному. Пам’ятаю, як ми всією країною збирали 60 тис. доларів на трансплантацію нирки Юрчику Синиці 4 роки тому. І нам вдалося, низький уклін всім і кожному. Зараз Юра вже у 5-му класі, нещодавно здійснили його мрію: вся родина вперше в житті поїхала разом на море.

Публічність дає змогу допомагати

Та щоразу страшно: підведемо, не зберемо всю суму. А потім наша спільна сила добра робить диво – як от нещодавно, коли зібрали 2 млн доларів для маленького Єгорчика Кудрявського з Броварів. У нього СМА і тепер у хлопчика буде укол, який вилікує і подарує довге, здорове життя. Я не могла повірити, що це можливо – та українці дійсно неймовірні люди!

Наталія Мосейчук: «Кожен ранок – добрий, бо поруч моя родина»   - 6 - изображение

Телебачення саме по собі дуже затратне емоційно, а ви до того ж мало не щодня розповідаєте про людське горе. Як ви відновлюєтесь? 

Чи можна після цього відновитися? Повністю – ні. Заруби на серці все одно лишаються – і вони болять. Та поруч з горем дуже багато щасливих, вражаючих історій. Розповідаючи про них, розумієш: у серці завжди має жити віра у добро. А добрі справи повертаються сторицею.

Наталія Мосейчук: «Кожен ранок – добрий, бо поруч моя родина»   - 7 - изображение

Ви часто не стримуєте емоцій у ефірі. Емоційність заважає чи допомагає вам у роботі?

24 серпня у середмісті Києва у нас був святковий випуск ТСН, присвячений українцям, які здобули нашу Незалежність. І на ефір прийшла пані Людмила, мама загиблого хлопця Ігоря. В ефірі вона вперше зустрілася з чоловіком, життя якого врятував її син. Людмила погодилася віддати серце свого загиблого сина кримчанину, ветерану АТО пану Віктору. Львівські лікарі зробили трансплантацію. І от вони вперше зустрілися в ТСН.  У прямому ефірі мама змогла почути, як б’ється серце її дитини через стетоскоп. Цю зворушливу мить не передати словами. Плакали і глядачі, і я. Нас всіх об’єднала ця історія. Коли подібне траплялося раніше, я завжди докоряла собі: ну от, знову зірвала ефір… А потім у якийсь момент спитала себе: «Наталю, а чим ти, власне, відрізняєшся від інших? Ти що, нежива? У тебе немає почуттів?» І я стала дозволяти собі сльози, перестала їх стидатися.

Наталія Мосейчук: «Кожен ранок – добрий, бо поруч моя родина»   - 8 - изображение

Ви також кураторка освітянської премії Global Teacher Prize Ukraine, в межах якої відзначаєте учителів у власній номінації «Вибір Серцем». Чому саме освітній напрямок? 

У нас держава фактично не працює з найголовнішими людьми – з освітянами. Ніхто не наведе лад так, як це зроблять вчителі. І від браку знань – усі наші біди. Можна заперечити, мовляв, той же Черчіль у школі був двійошником. Так, був – але які в нього були лідерські якості – те, що зараз називають soft skills! І у Global Teacher Prize Ukraine (засновниця премії – Зоя Литвин з «Освіторією»), члени журі намагаються відзначити саме тих вчителів, які виховують в учнях ці якості. Вони — візіонери, інноватори. Вони нарешті не говорять про сьогодення, а дбають і думають про те, яким має бути майбутнє: освіта, навчання, діти, батьки, вчителі…

Наталія Мосейчук: «Кожен ранок – добрий, бо поруч моя родина»   - 9 - изображение

А номінація «Вибір Серцем» – особлива. Цьогоріч відзначимо двох вчителів. Традиційно — освітнього терапевта, який працює у школі при лікарні або інклюзивному класі, навчає учнів, котрі потребують особливої уваги і підтримки. І також вперше разом із благодійною організацією «Восток SOS» нагородимо вчителя, який працює у школі в прифронтовій зоні на Сході України. Їде з волонтерською місією до шкіл, де не вистачає вчителів. Або залишився працювати попри складні умови. Наразі у школах Донецької та Луганської областей дуже не вистачає педагогів, часто вчителі працюють за сумісництвом, викладаючи одразу декілька предметів.

Цьогорічна премія (офіційна церемонія нагородження відбулася 2 жовтня – прим. ред.) – п’ята. Ювілейна і для мене як кураторки. Щороку перебування в цій вчительській спільноті – це ковток свіжого повітря. Вчителі дуже помолодшали. І мені це надзвичайно імпонує. 70% складу цьогорічної ТОП-десятки – молоді педагоги. І це означає, що молодь залишається у школах. А ще, що з нашими дітьми наставники швидко знаходитимуть спільну мову. На них величезна відповідальність і так хочеться, щоб вони у себе повірили, а у вчителів повірили всі.

Наталія Мосейчук: «Кожен ранок – добрий, бо поруч моя родина»   - 10 - изображение

Тетяна Вакулюк, Наталія Мосейчук, Уляна Буцяк

Що б ви змінили в освіті? 

Я мрію, аби доступ до освіти мали всі маленькі пацієнти лікарень в Україні. І щоб ця робота мала системний характер та забезпечення на рівні держави. У проекті «Право на Освіту» ми над цим працюємо. На жаль, нерідко так стається, що діти проводять своє дитинство у лікарняних палатах. Та освіта, уроки дають їм змогу відволіктися від щоденних процедур і вивчати цей світ. Саме це ми бачимо у «Школах Супергероїв». І працюємо над тим, щоб освітніх просторів ставало більше. Школи при лікарнях вже діють у Херсоні, Хмельницькому, Житомирі, Дніпрі. А ще у Львові. У Охматдиті у Києві діють три класи, бібліотека, інклюзивний майданчик та городик, який ми з маленькими пацієнтами лікарень засаджуємо разом на початку літа. Впродовж теплих місяців діти вивчають там ботаніку та збирають врожай. Зараз разом з командою Small Heart with Art працюємо над відкриттям двох нових «Шкіл Супергероїв» у Харкові та Кривому Розі. А для вчителів, які хочуть навчати маленьких пацієнтів лікарень розроблено безкоштовний онлайн-курс «Як навчати супергероїв?».

Наталія Мосейчук: «Кожен ранок – добрий, бо поруч моя родина»   - 11 - изображение

Що ще дає вам сили? 

Родина. Чоловік раніше ніколи не дивився мої програми, казав: «Та нащо воно мені треба, ми з Матвійчиком (молодший син – прим. ред.) краще спати підемо!» Але Матвій підріс, почав одним оком дивитися «Право на владу» – і чоловік, напевно, разом із ним теж піддивляється. Хвилюється за мене та на помилки не вказує. І завжди просить мене  бути в ефірі модератором, а не стороною конфлікту. І ніколи не ревнує до роботи, тому що розуміє мою любов до новин і глядачів.

Наталія Мосейчук: «Кожен ранок – добрий, бо поруч моя родина»   - 12 - изображение

Почуття гумору допомагає в сімейному житті? 

Так, особливо, коли чоловік не сприймає тебе серйозно (сміється – прим. ред.).

А хотілося б, щоб сприймав? 

В жодному разі! Я втомлююся від серйозності, від людей у краватках. Я хочу прийти додому – і бути собою. І щоб мої домашні теж були собою. Ми з чоловіком хочемо, щоб у нас в родині було щиро і весело – і здається, у нас виходить.

Наталія Мосейчук: «Кожен ранок – добрий, бо поруч моя родина»   - 13 - изображение

У вас двоє синів: старшому Антону 23 роки, молодшому Матвію – 12. Ви виховуєте їх по-різному? 

Антон вже не живе з нами – вчиться за кордоном в Німеччині, тому весь наш педагогічний запал концентруємо на Матвієві. Але – так, абсолютно по-різному. Антон – вихований інтелігентний молодий чоловік. А Матвій – розбишака, йому майже все можна. До нього в нас буквально кілька вимог, та й ті я встановила. Я – та, хто запроваджує правила, а чоловік – той, хто їх порушує: пробачає, балує, цілує, обіймає.

Я – та, хто запроваджує правила, а чоловік – той, хто їх порушує

У вас з чоловіком є розподілення сімейних обов’язків? 

Скоріше, ні. Я сама дуже люблю поратися по дому: обрізати троянди, прати, прасувати, готувати. Це мене якось заспокоює і повертає на землю. Хоча фоном обов’язково ввімкнені політичні новини. А стосовно обов’язків… Знаєте, я давно зрозуміла: ніхто нікому нічого в цьому житті не винен. Сім’я починає сипатися з фрази: «А ти повинен…» У мене, наприклад, нема навіть такої мовної конструкції в голові. І в чоловіка теж. Натомість є бажання зробити наше спільне життя простішим і щасливішим.

Наталія Мосейчук: «Кожен ранок – добрий, бо поруч моя родина»   - 14 - изображение

Якось, розповідаючи про своє знайомство з чоловіком, ви назвали це історією «десять років назустріч». Зараз ви не шкодуєте, що не почали стосунків з Іллею раніше, тільки-но зустрілись вперше? 

Шкодую. І відчуваю свою провину. Першу зустріч доля подарувала нам ще у 1999 році. Пригадую, якось я стояла на зупинці в очікуванні автобуса, і почалася страшенна злива. Раптом під’їхала автівка – то був Ілля, він ввічливо запропонував підвезти мене до метро. Та я гордо відповіла: «Дякую, дочекаюся автобуса!» От і чекала… 10 років (сміється – прим. ред). Ми потім ще зустрічалися на 5 каналі, та доленосною стала лише третя зустріч, я тоді вже була на 1+1.

Часом я жартую, що завинила чоловікові 10 років. Насправді, я завинила їх нам обом. У нас могло би бути на 10 років більше щасливого, спокійного, радісного життя, коли кожен ранок – добрий просто через те, що поруч твоя людина. Та зрештою, все склалося так, як склалося. Можливо, завдяки цим «десяти рокам назустріч» я тепер так ціную те, що маю і не дозволяю собі зіпсувати це якимись дріб’язковими претензіями.


Текст: Ольга Коваль 

Фото: пресс-служба канала 1+1, Тарас Удовенко 

Почніть вводити текст і натисніть Enter для пошуку

Top