Наталі Литвин: «Скажи, на кого ти підписаний, і я скажу, хто ти»
Вона завжди щира і швидко йде на контакт. Про інтерв’ю з інфлюенсеркою Наталі Литвин, попри її щільний графік та поїздки між містами, ми домовились швидко і організовано. Блогерка з мільйонною аудиторією – вона цінує тепле спілкування, дружбу і стосунки. А ще – вона за справедливість і чесність. Наталі не так давно надихнула мільйони людей своєю боротьбою за «прозорі» результати конкурсів краси, членом журі одного з яких побувала. Про це, бізнес і життя Наталі у Львові – в нашому матеріалі.
Твоє блогерське життя – у Львові. Крім активностей там, ти зараз у Києві. Які плани в столиці?
Я дуже сильно люблю Львів і хочу тут жити надалі. Але оскільки більшість активностей та цікавих подій відбуваються у Києві, мене часто запрошують у столицю на різні івенти. Не завжди є змога поїхати, бо графік дуже щільний, але коли можу – з радістю приймаю запрошення (усміхається). Останній рік пандемія змінила мій блог з “тревел” на домашній. Якщо раніше було по 10-12 подорожей в рік, то зараз цього, на жаль, немає. Країни, які цікавлять – недоступні.Поки що я нікуди не лечу. Бо у пріоритеті зараз швидко закінчити ремонт та переїхати у своє житло. Та все ж, якщо з’явиться вільний тиждень, з радістю поїдемо у подорож. Ми з чоловіком вже майже рік одружені, а так і не були у медовому місяці.
Наталю, нещодавно я мала інтерв’ю з твоїм колегою – блогером Олександром Заліско. На запитання про друзів-інфлюенсерів він першою назвав тебе. Які в тебе стосунки з іншими блогерами поза Instagram?
Це мені нагадало запитання у шкільній анкеті, з ким ти дружиш (усміхається). Насправді з дуже багатьома колегами у нас теплі стосунки, ми дуже добре спілкуємось з Анею Притулою, Дашею Квітковою, Танею Самбурською, Валерією Юрченко, Анею Трінчер, Лідою Кошарською тощо. Щодо ближчих друзів, до кого можу завжди звернутися, у будь-який час зателефонувати чи запросити на День народження – це, звісно, Саша Заліско, Таня Пренткович, і мій накращий друг та чоловік Саша Куровський.
Не так давно ти занурилася у нове для себе ком’юніті – індустрію конкурсів краси. Як пройшов для тебе досвід журі на події MISS TV LVIV?
Я не можу сказати, що я занурилася в індустрію конкурсів краси. Мене просто запросили бути суддею такої події. Мені було дуже приємно отримати запрошення. Я запрошувала дівчат-учасниць у себе в сторіс, вони приходили після цього на кастинги. Було серед них багато моїх підписниць. Отримала багато задоволення, бо дивилася, які наші дівчата: красиві, впевнені в собі. Але цей конкурс пройшов не без пригод. Це був складний для мене час, оскільки будучи в журі на самому фіналі, ми з суддями зрозуміли, що перемогла не та дівчина, за яку ми голосували. Тобто, хтось сфальсифікував результати. Цей факт довести не так легко, але обуренню дівчат не було меж. Я проводила справжнє розслідування для того, щоб довести – мала виграти інша дівчинка. У мій бік йшли погрози, я отримала дуже багато попереджень, що краще у це не лізти. Але я хотіла захистити дівчат, які лишилися обманутими. Я зібрала усіх членів журі і ми перепитали одне одного, хто за кого голосував. Виявилося, за дівчинку-переможницю немає жодного голосу. Після цього ми з’ясували, хто справжня переможниця, купили разом їй стрічку і корону та нагородили.
Багато хто каже, що конкурси краси завчасно проплачені. І дуже шкода, що в цьому випадку це, скоріше за все, підтвердилося.
Як гадаєш, конкурси краси в наш час – чи не радше це оцінка жінки за якимись стандартами? Чи варто було би якось вдосконалити такі заходи по відношенню до учасниць?
Загалом конкурси краси вже трошки відходять від всієї цієї страндартизації в наш час. Зараз вже немає суворих вимог до параметрів і вимог, як колись. Виняток, мабуть, конкурс «Міс Україна», там усе дуже чітко прописано. Регіональні конкурси, як наприклад, у Львові, залучають до себе максимально різних дівчат – фотомоделей, артисток, танцівниць, молодших і старших. Мені подобається, що ми вже виходимо за застарілі рамки, і шукаємо не просто красиві картинки, а тих, хто має свої досягнення і успіхи. Я намагалася в якості журі оцінювати те, яка подача учасниць, як вони себе поводять на сцені. Бо це не вроджені дані, над цим працюють.
Що для жінки найголовніше в житті, як вважаєш?
Найголовніше для жінки – бути щасливою (усміхається). Для мене моє щастя – здорова сім’я, можливість подорожувати і їсти смачну їжу, реалізуватися, займатися улюбленою справою. Але для когось це може бути щось зовсім інше. Кожній жінці варто самій усвідомлювати своє щастя, цілі і виставляти пріоритети. Тільки тоді жінка розуміє, що для неї найголовніше.
Блогери можуть настільки впливати на підписників, щоб міняти їхні життя?
Треба розмежовувати поняття «блогер» та «інфлюенсер».
Блогер –це людина, яка веде свій блог, яка має свій щоденник, яка туди щось записує, фотографує, і це не завжди лідер думок. Впливати на інші життя можуть інфлюенсери, які точно є лідерами думок, і я себе такою вважаю. Мій блог уже існує років сім, і я завжди вкладала туди посил користі, філософії, виховання. Наприклад, я веду екологічний спосіб життя і знаю від сили двох-трьох блогерів, які таке висвітлюють. Але я знаю, що після моїх майстер-класів і розповідей про те, як почати сортувати сміття, багато людей починають це робити. Мені неймовірно приємно це усвідомлювати! Також я розповідаю про моду, стиль і тренди. Коли я бачу довіру, що люди зі мною, я розумію, що хтось вчиться зі мною подорожувати, хтось відкриває для себе щось нове у своїх стосунках з коханими. Я в захваті, що це може когось надихати і мотивувати. Але точно важливо – фільтрувати свої підписки на блогерів. Скажи, на кого ти підписаний, і я скажу, хто ти.
Як змінилася ти сама після заміжжя, запуску бізнесу і приходу більшої популярності за останній час?
Я б сказала, що я стала ще більш цікавою та різною. Можливо тому, що у мене з’явилося більше справ і проектів. Зараз у мене не лише блог, я стала навчати людей, як заробляти в інстаграмі, запустила свій бренд одягу. Раніше я ховала свої знання за сімома замками, бо думала, що я не маю змоги когось навчити, то зараз я впевнено ділюся і розумію, що я компетентна, і людям це потрібно. Я стала ближча до аудиторії, однозначно. Після заміжжя я більше навчилася приймати компроміси у наше життя.
Як гадаєш, чому у тебе усе так стрімко почало мінятися саме у рік локдаунів – в 2020-му?
Незалежно від локдаунів, у мене саме в цей рік почалися зміни.
Стосунки з коханим досягли того піку, коли треба було переходити на наступний етап.
Ми одружилися, і молодій сім’ї потрібно було десь жити. Ми придбали житло і щасливі від цього. Це рік не переломний, я думаю, це співпадіння, коли усі карти склалися (усміхається). А карантин був періодом певних перешкод, який показав, як важливо цінувати прості моменти щастя в житті.
Твоя брендова лінійка еко-одягу існує вже рік. Важко було стартувати у кризовий для всього світу період?
За рік до того, як ми це запустили, ми це детально планували. Було багато ідей, не було досвіду. Я довірилася людині, яка мені допомогла в деяких питаннях. Однак все ще було багато думок, ідей, як зробити краще. І я зрозуміла, що ми просто відтягуємо і втрачаємо дорогоцінний час. Ми на той момент відшили одяг, але не запускали в продаж, бо хотіли довести все до ідеалу. І тому моделі частково почали втрачати актуальність, тканини були літні, а вже настав кінець сезону. І тоді в нас ще було весілля, і я не мала взагалі вільного часу. Усе в комплексі повпливало не на нашу користь. Ми пішли у великий мінус, не змогли повернути навіть частину того, що ми туди вклали. Наразі я не готова знову вкладати багато, а треба ще багато. Були й інші проблеми – на кордоні «застрягала» тканина, ми не вибороли її (усміхається). Тому, бренд зараз на паузі і я чекаю кращого моменту, натхнення і бажання, бо хочеться, щоб це було геніально. І ми на шляху до цього – цей бренд буде максимально екологічним: від тканин до ґудзиків і бірочок. Це супер-актуально!
Не було думок про переїзд до столиці і стрімкіший розвиток там?
Київ особисто для мене перспективний, але не такий комфортний для життя. Іноді нам хочеться спокою, а у столиці атмосфера постійної гонки за успіхом, це дуже тисне. Для мене Львів – місто душі. І якщо ми колись захочемо трішки пожити у Києві, то впевнена, що повернемось додому.
А місто мрії – все одно теж Львів? Чому?
Якщо Україна, то Львів. Я щодня відчуваю себе тут туристом, щодня милуюся вуличками та людьми. Вони тут особливо гостинні, щасливі. Якщо закордоном, то Лондон. Дуже подобається англійська привітність, нотки аристократизму. І місто неймовірно красиве, в яке я готова повертатися хоч щороку.
Текст: Вікторія Покатілова
Фото: особистий архів Наталі Литвин