Анна Олицька: “Я мрію взяти інтерв’ю в Опри Вінфі”

Ексклюзивне інтерв’ю для Woman Magazine дала Анна Олицька – журналістка, засновниця Ютуб-проєкту “Без комплексів” і блогерка. Анна розповіла, як прийшла в журналістику, про кар’єру  співачки, професійні складнощі та досягнення,  а також – поділилася своїм розумінням щастя.

Анно, ви з дитинства були творчою дитиною? Ким мріяли стати?

О, так! Я була дуже творчою дитиною. З шести років дуже хотіла співати. Саме співоча кар’єра була моєю метою, до якої я йшла приблизно до 22 років. Напевно, я пройшла всі кастинги, які можуть бути. Родом я з міста Дніпродзержинськ (зараз – Кам’янське). Там я виступала на всіх днях міста, випускних, зокрема, на своєму. Перемагала на безлічі конкурсів, була на “Караоке на Майдані”, виступала як сольна співачка (працювала з продюсером Ольги Полякової), була в американській групі “UNVASION”, ми записали англомовний альбом і навіть зібралися полетіти в Голлівуд, але нам не відкрили візи.

Однак у Києві вступила до Інституту міжнародних відносин, вирішивши, що кар’єра співачки – це не так серйозно. Відмовилася від мрії, так її і не реалізувавши. Багато всього спробувала для того, щоб побудувати кар’єру співачки, стукала в різні двері, але вони зовсім не відчинялися мені.

 Коли вирішили пов’язати своє життя з блогінгом і ТБ? 

У якийсь момент я зрозуміла, що мені ще потрібно чимось займатися: певний час була PR-менеджером багатьох артистів, зокрема й Потапа та Насті, опинившись уже, так би мовити, по той бік барикади. Потім дізналася про кастинг на програму “Підйом” на Новому каналі, і пішла на нього. Я не пройшла кастинг – вибрали іншу дівчинку, але, знаючи, що я працюю з артистами і маю хороші зв’язки в шоу-бізнесі, мене запросили в іншу програму.

Так я, незважаючи на відсутність журналістського досвіду, потрапила в програму “Піраньї”, як журналіст-ведуча. І ось, коли я почала працювати журналістом, мені якраз почали відчинятися всі двері. Хоча, я цього не планувала і ніколи не хотіла, виявилося, що це ще краще, ніж моя колишня мрія. А свою програму “Без комплексів” на Ютуб-каналі “ОЛИЦЬКАЯ” я почала вести рік тому.

Що найскладніше і найприємніше у вашій професії?

Якщо говорити про мій телевізійний шлях, як журналіста, він був нелегким. Для того щоб записати якісне інтерв’ю, потрібно витратити багато зусиль і бути якоюсь мірою психологом. Ще до політичних подій я два роки працювала в Москві – брала коментарі у зірок. За один вечір мені доводилося записувати десятки таких коментарів і привозити до Києва ексклюзив, потрібно було оперативно все самій змонтувати і випустити в ефір. Кроме того, нужно было всегда отлично выглядеть, так как я работала в кадре: на каблуках, в платье, с красивым мейк-апом, укладкой – человек-оркестр ( ). Это было самым сложным раньше.

Зараз у програмі “Без комплексів” найважче – привернути до себе героя. Коли люди довіряють тобі і діляться інформацією, яку раніше ніде не розповідали публічно – це дорогого коштує, дуже цінно і приємно. Ще – до мене приходили дівчата зі своїми нелегкими життєвими ситуаціями і проблемами (сімейне насильство, побиття, зради чоловіка, психологічний аб’юз), і потім вони довго мені снилися. Кожну історію я пропускала через себе, немов мені її розповідає близька подруга. Зараз я вже навчилася абстрагуватися і сприймати це просто, як нове інтерв’ю.

З ким було найскладніше, а з ким – найцікавіше для вас інтерв’ю?

Найскладніше інтерв’ю було з Дмитром  Карпачовим, тому що людина, в принципі, не хотіла говорити ні про що особисте. Мені хотілося дізнатися  якісь цікаві факти про його особисте життя, що стосуються його кар’єри, життєвого шляху. Адже він досяг дуже багато чого, і хотілося дізнатися більше про те, як у нього це вийшло. Але всі мої запитання на ці теми сприймалися в багнети. Тим більше, Карпачов – сам психотерапевт, і, звісно, він набагато сильніший за мене в психологічному плані.  Проте інтерв’ю сталося, результат був. Це все – досвід.

А найцікавіше для мене – з Дмитром Гордоном. Я немов була на інтерв’ю з тренером, який мене навчав. Дуже круто! Він – теж людина, яка нелегко розкривається. Але я намагалася, і, гадаю, багато в чому у мене вийшло показати його з іншого боку.

Чи є людина, яку дуже хочете запросити на “Без комплексів”, але поки що не виходить? 

Звичайно, є. Я роблю цю програму всього лише рік, і таких людей уже дуже багато: це і бізнесмени, і артисти, як наші, так і зарубіжні. Думаю, все це я поступово буду реалізовувати. Мрію взяти інтерв’ю  в Опри Вінфі. Я їй просто захоплююся!

А як взагалі прийшла ідея створення цього проєкту? І чому обрали таку назву?

Перед тим, як запустити свій Ютуб-канал, я кілька років готувалася. Довго, у зв’язку з подорожами по роботі (3 роки я була ведучою тревел-шоу “Заробітчани” і “У кого більше” на Новому каналі) і завантаженістю, просто не вистачало часу. У мене було багато варіантів формату Ютуб-каналу. Навіть зняла матеріал у форматі журналістського розслідування. Для чого спеціально полетіла в Нью-Йорк – його поки що так ніхто і не бачив.

Але серце підказало, що потрібно записувати інтерв’ю. Так,  я підготувала перше для “Без комплексів”. Це було інтерв’ю з Оленою Філоновою (моєю приятелькою і колегою по Новому каналу), яке дуже круто зайшло. Так я і вирішила робити випуски в такому форматі.

А назва мені взагалі спала на думку вночі. Відомо, що комплекси (особливо – дитячі) дуже впливають на все наше життя і наше становлення. Я сама досі намагаюся позбутися деяких, і поняття “Без комплексів”  – це, напевно, те, до чого я прагну (усміхається).

Як бачите свій подальший професійний розвиток? Плануєте якісь нові проєкти? 

Буду далі розвивати свій Ютуб-канал, робити нові формати шоу. Крім  інтерв’ю, мені також хочеться робити розслідування,  документальні фільми в новому форматі. Багато героїв, яких я хочу записати і розкрити, в першу чергу, жіночі теми – великі плани!  Також дуже хочеться, щоб мій проєкт “Без комплексів” був на телебаченні”. Зараз веду переговори щодо цього.

Анно, також хотілося б поговорити про ваше бачення жінки. Якою, на ваш погляд, має бути сучасна жінка?

Я сама часто ставлю собі це запитання (посміхається). Вважаю, що жінка має бути щасливою, незалежно від того, чи у стосунках вона, чи є у неї діти, чи в ідеальній вазі. Усе це ніяк не має впливати на її внутрішній стан. Цього домогтися дуже складно, але можливо за умови постійної роботи над собою. Сучасна жінка не повинна зупинятися в розвитку, вдосконаленні та поліпшенні себе.

Чи багато часу витрачаєте на догляд за собою? Чому віддаєте перевагу – салонним, домашнім процедурам? 

Взагалі, небагато. Не люблю чекати – сидіти на манікюрі, педикюрі. Звичайно, кожні два тижні я це роблю, але намагаюся зробити все максимально швидко. Замість салону краси, за можливості, я краще позаймаюся спортом, сходжу на прогулянку і, звісно, проведу час із сином.

Хоча, розумію, що з кожним роком на догляд за собою потрібно витрачати все більше часу і, звісно, не ігнорувати всі ці процедури. Зараз роблю, в основному, хіро-масаж обличчя (йому приділяю найбільше часу) і регулярні тренування. Домашніх процедур, як таких, у мене немає.

Чи приділяєте час духовному розвитку?

Я займаюся йогою вранці – роблю пранаями, деякі асани і медитую. Намагаюся читати професійну літературу, щоб розвиватися у своєму напрямку. Зараз вивчаю класичну психологію

 Що у вашому розумінні щастя, і чи можете назвати себе щасливою людиною?

Так, я можу назвати себе абсолютно щасливою людиною.  У мене прекрасний син Тимофій – моя найбільша гордість. Відчуваю себе реалізованою в улюбленій справі, але завжди є до чого прагнути.

Я вважаю, що щастя – це відповідальність кожної людини, і не потрібно перекладати її на інших: наприклад, бути придатком чоловіка, щоб почуватися щасливою. Щастя в моєму розумінні – гармонія із собою, внутрішнє задоволення, усвідомленість і впевненість.

Автор: Тетяна Зайцева

Фото: особистий архів