Ельміра Мехтієва про волонтерство, життя за кордоном та ведення бізнесу під час війни

З перших днів війни засновниця благодійного фонду «EKABEAUTY FAMILY» та імперії краси «EKABeauty Empire» Ельміра Мехтієва перебуває разом із сином в Азербайджані, звідки вона, об’єднавшись із місцевими небайдужими та своєю українською командою, допомагає постраждалим від російської агресії сім’ям. У спеціальному інтерв’ю Ельміра розповіла про волонтерське життя закордоном та поділилася власним досвідом та переживаннями.

Ельміра, вже понад 3 місяці триває повномасштабна війна в Україні – всі втомилися, у багатьох не залишилося ресурсу на допомогу іншим. Підкажіть, як зберегти баланс, щоб допомогти потерпілим та не вигоріти самій?

Ми всі пам’ятаємо перші 2-3 тижні війни: сплеск патріотизму та очікування з дня на день оголошення перемоги. Тоді надія мотивувала всіх, а тривога багатьма навіть не помічалася.

Після того, як люди усвідомили, що війна переходить у затяжну фазу, нормально, що на фоні емоційного потрясіння та виснаження з’явилося вигорання.

Особисто мені допомагали «детокс дні» від поганих новин та соцмереж, а також – усвідомлення, що я можу змінити чиєсь життя.

Якщо порівнювати волонтерський рух на початку війни і зараз, чи є різниця?

З початку війни всі українці стали одним організмом і кожен намагався допомогти на своєму фронті. Люди навіть жартували, що волонтери могли знайти все на світі, а збори закривалися за лічені хвилини.

Згодом хтось повернувся до звичного життя, інші втратили надію, а решта продовжили допомагати.

По суті, першу активну фазу змінила друга більш пасивна. «Гарячих запитів» практично не залишилося, з’явилися другорядні: медикаменти, їжа, речі першої необхідності. Тому різниця відчутна.

Який найскладніший виклик із початку війни стояв перед вами?

Коли я виїхала з дитиною за кордон, то зіштовхнулась із критикою з боку деяких друзів.

Але я знала, що зробила правильний вибір. Виїхавши на другий день війни, я зуміла зберегти моральні сили, щоб направити їх на філантропію.

Перебуваючи зі своїм сином у безпеці, а не під обстрілами, мені було легше організувати роботу для допомоги тим, хто цього потребував.

У вас є успішний б’юті-бізнес, який ви розвивали задовго до війни, займаючи лідируючі позиції. Підкажіть, як зараз у вас справи?

Моєму бізнесу у квітні виповнилося 12 років. Через те, що багато моїх клієнтів виїхали з країни, обсяги, звичайно, впали, але ми продовжуємо працювати.

У нас дуже популярний продукт, який потрібен всім. Косметика – як рожева нафта для жінок. Особливо – доглядова, адже навіть під час війни українки хочуть виглядати красиво. Це наша природа і те, що виділяє нас, де б ми не знаходилися.

У такі складні для всіх часи, що надихає вас на допомогу іншим?

Мене надихають люди, чесні розмови, можливість допомагати, ідеї, книги, навчання та розвиток. Вони роблять мене щасливою та наповнюють ресурсом.

Неможливо не помітити, що ви досить емпатійна людина, а такі вкрай гостро сприймають проблеми інших людей. Підкажіть, як ви справляєтеся із цим стресом?

Я дійсно завжди дуже чуйно ставлюся до інших людей, особливо до дітей та тих, хто потребує підтримки. Я сама собі нагадую героїв мультфільму Чіп і Дейл, які завжди поспішають на допомогу.

Мені було дуже важко спочатку зібратися саме морально, але я все ж таки зуміла абстрагуватися. Зараз я розумію, якщо все горе проживатиму через себе, то нікому не зможу допомогти, а собі і своїй сім’ї цим тільки можу нашкодити.

Звичайно, погані думки нерідко лізуть у голову, тому іноді навіть приймаю заспокійливі, щоб уберегти своє здоров’я.

Ваш волонтерський рух розпочався задовго до війни, підкажіть, чи є серед ваших активних учасників ті, кому ви допомогли раніше?

Так, я завжди допомагала нужденним, намагаючись не афішувати цього у соціальних мережах. Найчастіше це була фінансова допомога.

Один із таких випадків – ми з моєю клієнткою допомогли дівчинці зібрати необхідну суму на слуховий апарат, іншому хлопцеві вдалося зібрати на лікування раку печінки.

Таких моментів було багато. Крім того, ми постійно допомагали діткам, але активна діяльність розпочалася саме під час війни.

Зараз велика кількість фондів і така сама велика кількість людей, які хочуть допомогти. Може ви поділіться алгоритмом, як вступити, наприклад, до вашого фонду, щоб допомагати іншим?

Щоб вступити до мого фонду, доситатньо просто бути активною людиною. Ви можете брати участь у роботі фонду як волонтер, координатор, водій з доставки необхідних речей людям.

Дуже важливу роль відіграють також меценати та великі фонди, що допомагають гуманітаркою, та блогери, які розміщують у себе нашу рекламу про збори коштів.

Я дуже ціную кожного, хто був і є у моїй команді допомоги. Завдяки цим людям мій фонд існує і продовжує допомагати постраждалим у війні.

Як змінилася ваша волонтерська діяльність після переїзду до Азербайджану? Чи стало важче допомагати на такій відстані?

В Азербайджані, куди ми поїхали, знайомства допомогли мені якісно та швидко організувати роботу фонду та його фінансову підтримку.

Мені здається, що моя допомога стала закордоном продуктивнішою, адже я знала, що моїй дитині і мені нічого не загрожує.

А як узагалі в Азербайджані ставляться до нашої трагедії?

В Азербайджані люди завжди підтримували Україну. Вони співчувають нашій трагедії та відкриті до допомоги українцям як морально, так і матеріально.

Наразі весь світ згуртувався на підтримку нашої країни, і Азербайджан не виняток. Сподіваюся, це єднання допоможе нам якнайшвидше перемогти та відбудувати нашу країну.

Фото: особистий архів Ельміри Мехтієвої