Юрист Євген Пронін: «Не потрібно вигадувати собі образ серйозного чувака»

Судові засідання, гори паперу і виключна серйозність. Саме такою уявляють роботу юриста пересічні люди. Однак успішний столичний адвокат, керуючий партнер компанії «Pronin&Partners» Євген Пронін впевнений — це все стереотипи. Адже юридична діяльність – це захоплююче, цікаво і зовсім не нудно. Редакція Woman вирішила поспілкуватися з Євгеном та дізнатись, як в 30 років йому вдалося стати одним із найкращих юристів України, з якими питаннями до нього найчастіше звертаються зірки і блогери, та чи сумісні закони і креатив.

Євгене, мабуть вже років з десять я чую про те, що ринок праці перенасичений юристами. Втім, вам вдалося стати відомим і шанованим в професійному середовищі. Розкажіть, за рахунок чого у вас це вийшло?

Так, про перенасичений ринок я також чув ще з того часу, коли сам був дитиною. Проте, шлейф популярності за нею тягнеться, і я впевнений, буде тягнутись ще не один десяток років. Наслідком того що професія популярна є те, що близько 70% випускників юридичних факультетів не стають юристами. Приміром, більшість моїх однокурсників також нині займаються іншими видами діяльності. В моєму ж випадку все було інакше. Власну компанію я відкрив разом із другом на наступний день після випуску з університету. Зізнаюсь, на той момент це було імпульсивне рішення. Втім, наполеглива праця, час і відданість справі зробили своє діло.

Ви часто висловлюєтеся в публічному полі, активно ведете соцмережі. Як скоро аудиторія почала до вас прислухатися?

Я відкритий не тільки в роботі, але і в повсякденному житті. І це допомогло мені сформувати образ людини, до якої хочеться звернутися у потрібний момент. Для мене дивно, коли незважаючи на те, що більшість юристів мають «підвішений язик», широке коло знайомств та інтересів, вони чомусь не дуже правильно ретранслюють це в соціум. Для більшості людей юрист — це така солідна, серйозна, консервативна людина, до якої іноді навіть страшно звернутися. Але якщо показувати людям, в тому ж Instagram хоча б на половину свого життя таким, як воно, що я й роблю, тоді ти будеш ближчим і зрозумілішим людям. Не потрібно вигадувати собі образ серйозного чувака.

Зараз моя аудиторія в Instagram дуже хороша, думаюча, яка не любить фейків, вкидів і неперевіреної інформації. І я б сказав вона специфічна. Більшість моїх читачів — молоді юристи та юні студенти юридичних факультетів. Тобто, практично немає випадкових людей. Хоча дуже довго в мене не рухалась історія з підписниками. Все змінилось саме тоді, коли я почав їздити з лекціями по університетах. Це був меценатний проект компанії. Ми знайомились, обмінювались контактами і таким чином до мене приходили нові люди. Крім того, я помітив, що кожен молодий юрист, хоче скопіювати когось більш старшого та успішного. Тому я відчуваю на собі ще й місію бути прикладом для молодого покоління.

Тобто, зараз завдяки інтернету молодий юрист може легко заявити про себе?

Звісно. Де про себе раніше заявляли юристи? Або в юридичних журналах і газетах, які ніхто не читає, окрім юристів, або у гучних справах, про які розкаже телевізор. А гучні справи, як правило, не доручають молоді, вони там працюють помічниками. І поки цей помічник перейде до серйозної практики, може пройти 5 – 10 років. Інтернет дав можливість заявляти про себе раніше. І я побачив, що цією можливістю ніхто не користується. Пам`ятаю, коли я відкривав свій аккаунт у 2012 році та акаунт компанії у 2013-му, мені всі казали що я з`їхав з глузду. Мовляв, Instagram  — це лише про котиків,  оголені сідниці і їжу. Втім, я чудово знав, що мережа набирає популярності і придивлявся з року в рік хто там тримає пальму першості з юристів. Мені здалось, що цього ніхто не робив, і ми вирішили бути першими.

Розкажіть, на яких юридичних питаннях ви спеціалізуєтесь?

Я отримую величезне задоволення від кримінального права. Це як наркотик. Там дуже багато ризиків, ти відповідаєш за соціальний статус, а іноді й за майбутнє клієнта. Це схоже на роботу лікарів або психологів в деякому сенсі. Це дійсно шаленний ризик, адреналін.  І якщо один раз спробуєш і не побоїшся, ти вже не зможеш не займатися кримінальним правом. Також мені подобається сімейне право, тому що ним я займався з першого дня своєї практики. Це базова сфера права, але, знову ж таки, достатньо брудна, зі скандалами, своєю специфікою, тому небагато юристів займаються нею. І спортивний арбітраж – це моє персональне захоплення. Я знаю багато про спорт, сам раніше займався професійно спортом і, зараз я співпрацюю з 12 спортивнимим фередаціями. Насправді, дуже мало юристів займається питаннями арбітражу, настільки мало, що мабуть всього людини 2-3. Ось такі три мої спеціалізації. А от наша команда займається усіма питаннями.

З ким з відомих особистостей ви співпрацюєте?  

Якщо говорити про зірок шоу-бізнесу, нещодавно ми виграли справу відомого російського хіп-хоп виконавця Елджея по забороні на в`їзд на територію України. Нашими клієнтами є група Artik & Asti, Тамерлан і Альона Омаргалієва, Jah Khalib. А ще — футболісти, атлети плавці, художні гімнасти та більшість відомих блогерів і блогерських агенцій.

Яка юридична допомога найчастіше потрібна блогерам?

Блогери нині достатньо непогано заробляють, і на них вже почали заглядатися правоохоронні органи, податкова. Тому ми вчимо їх працювати на ринку реклами офіційно. Бо рекламні інтеграції, публікацій в Facebook, Instagram, Tik-Tok, Youtube – це все коштує грошей, з яких потім не сплачуються податки.  Блогери повинні бути фізичними особами підприємцями, їх потрібно вести з точки зору бухгалтерського обліку. І ми перші хто про це сказали. Почали з Раміни Есхакзай, моєї дівчини. А так як вона спілкується з великою кількістю блогерів, ті також почали звертатися до нас за юридичною підтримкою.

Чи є у вашій професії місце креативу?

Звісно. Особливо сімейне або кримінальне право — це один суцільний креатив. Адже, це шахова гра, де ти чудово повинен розуміти, що буде робити твій опонент, думати і діяти на кілька кроків вперед. Бо якщо працювати виключно по законам і кодексам, можна програти справу, навіть не розпочавши її.

На ваш погляд, що найцікавіше в роботі юриста?

Спілкування. Особливо коли працюєш в публічних справах з відомими людьми. По -перше, ти їх сприймаєш як звичайних людей, в деякому плані, навіть не як клієнтів, а як пацієнтів, в хорошому сенсі цього слова.  Для тебе вони не є зірками, політиками, вони приходять до тебе зі звичайними людськими проблемами. Це спілкування дає юристам більше знання про різних людей, про професії,  процеси, взаємовідносини. Для мене особисто це дуже цікаво. Плюс «сарафанне радіо», безліч знайомств – це «наше все» у професії. І я завжди кажу молодим юристам – тягніться до контактів. Адже неважливо, що ви не вступили в крутий ВУЗ. Якщо у вас є круте оточення, то це завжди великий плюс. Наприклад, я не закінчив університет з відзнакою, але велика кількість батьків моїх однокурсників наші клієнти, тому що ми були знайомі. Вони знають, що ми нормальні люди, чесно працюємо.

Ви справляєте враження енергійної людини, що дає Вам енергію брати нові вершини?

Мене завжди дуже мотивує, коли я можу «втерти носа» більш старшим колегам. Тим, що в мене кращі клієнти, виграшні кейси.  Адже в юридичному світі молоді юристи серед «старожилів» дуже рідко сприймаються з повагою. Ми для них як «червона тканина» для бика. Тому перемоги дійсно заряджають.

Розкажіть, які у вас інтереси по життю?

Я багато читаю, дивлюсь інтерактивні програми, обожнюю історію. Для мене є нормальним вийти зі своїми друзями в центр Києва і розповідати їм про історію тих чи інших будинків і вулиць. Також мене захоплюють біографії відомих і не дуже людей. Наприклад, сьогодні я прокинувся, і перечитував біографію конструкторів Боїнга. Їх ніхто не знає, але всі знають літак. Неймовірно те, як вони його створювали. Тому, для мене книги — це також певний наркотик.

Ще з дитинства я обожнюю спорт, і зараз часто подорожую як тім-менеджер команди збірної України з легкої атлетики. Ось мав їхати на Олімпійські ігри в Токіо, які, на жаль, відклали на наступний рік. Люблю подорожі, цікаві заходи і тусовки. Я вважаю себе широкоформатною персоною, адже я не лише юрист і адвокат, мене цікавить бізнес, соціальна, громадська діяльність. Але скажу відверто — ніколи в житті не піду в політику.

Все ж таки, якби не юриспруденція, чим би ви займалися?

Окрім того що я адвокат, керуючий партнер юридичної компанії, мені доводиться займатися бізнес-процесами. На мені звіти, заробітні плати, прийом та звільнення найманих працівників. Тому впевнений, що займався  б бізнесом.

Яких професійних досягнень Ви плануєте досягти до 40 років?

Пам`ятаю, коли я закінчував університет і здавав дипломну роботу, мені будо дуже соромно перед викладачем, тому що я писав її дуже довго, і порушив усі можливі строки подачі. Але все ж таки мене допустили і я її захистив. Після цього я подарував викладачеві книгу і підписав; «Від Євгена Проніна. В майбутньому найкращого юриста України». Тоді я думав, що коли мені буде близько 40 років, я отримаю цей статус, повернусь до нього зі словами «Я ж Вам казав» (посміхається). Але найкращим юристом за різними рейтингами мені вдалося стати  вже через декілька років. І я зрозумів, що це взагалі не мета. Зараз я просто хочу працювати, і робити це як і раніше сумлінно. Хоча, зізнаюсь, маю ще цілі реалізувати себе на міжнародній арені. Зокрема, отримати статус адвоката держави Україна в міжнародних трибуналах проти Російської Федерації. Єдина проблема, що практично не залучаються приватні адвокати до таких кейсів. Але, життя непередбачуване, і я думаю, що при бажанні всього можливо досягнути.


Євгенія Власенко

Фото: особистий архів