Право на відпочинок: що важливо знати про відпускні 

Кожен працівник має гарантоване право на відпочинок, у тому числі на оплачувану щорічну відпустку. Це право закріплене у Статті 45 Конституції України. При цьому різні категорії працівників можуть мати різну тривалість відпускного стажу, але є й непорушні правила. Які саме ваші права у цьому питанні, розповідає Галина Казначей, бухгалтер-експерт, провідний автор щотижневика «Дебет-Кредит», експерт з питань трудового права та кадрових питань, лектор.

Галина Казначей, бухгалтер-експерт, провідний автор щотижневика «Дебет-Кредит»

Хто саме має право на відпустку?

Абсолютно всі категорії найманих працівників – тобто тих, з ким укладено офіційний трудовий договір – мають право на щорічну відпустку мінімальною тривалістю 24 календарних дні. Ті, хто працює за договором цивільно-правової відповідальності або ФОП такого права не мають.

Від чого залежить тривалість відпустки

Нормами чинного трудового законодавства закріплена мінімальна тривалість відпустки: 24 календарних дні на рік. Тобто меншою відпустка не може бути апріорі. В той же час певні категорії працівників мають право на довшу відпустку. Скажімо, викладачі відпочивають 56 днів на рік, працівники, зайняті на підземних гірничих виробках (шахти, кар’єри) та у лісовій промисловості – 28 днів. Особам з інвалідністю ІІІ групи надається 26-денна відпустка, І та ІІ групи – 30-денна, неповнолітнім – 31 день. Крім того, у колективному договорі конкретного підприємства може бути зазначена більша за мінімальну (але не менша) тривалість відпустки навіть для працівників «звичайних» категорій – у даному випадку це вирішує роботодавець.

Що ж стосується матерів, які працюють і мають двох дітей віком до 15 років, матерів-одиначок та осіб, що виховують дітей з інвалідністю, то вони мають право на додаткову (до щорічної) соціальну відпустку – як правило, у 10 днів. Розберемо приклад, коли людина має одразу дві підстави для отримання соціальної відпустки. Скажімо, жінка виховує двох чи більше дітей віком до 15 років і має статус одинокої матері. В такому випадку вона має право на додаткові 17 днів відпочинку щороку.

З якого моменту людина має право на відпустку?

Є таке поняття, як «відпускний стаж», і він розраховується наступним чином. Візьмемо середню тривалість щорічної відпустки – 24 дні. В такому разі за кожен місяць людині нараховується по 2 дні відпустки, і навіть якщо вона пропрацювала всього півмісяця, то має право на 1 день відпустки. Тож, скажімо за 7 місяців роботи такий працівник матиме 14 відпускних днів.

Якщо при звільненні у вас лишаються невикористані дні відпустки, роботодавець зобов’язаний компенсувати їх у грошовому еквіваленті в день звільнення. Хочу наголосити, що це правило стосується й тих випадків, коли працівника звільняють з ініціативи роботодавця (наприклад, за прогули).

Яким чином відбувається нарахування зарплатні, коли людина у відпустці?

Важливо знати, що існує так званий коефіцієнт коригування. Роботодавець повинен застосовувати його, якщо у розрахунковому періоді (термін від останньої відпустки до поточної) було підвищення окладу. На цей коефіцієнт коригування перемножуються усі складові, які входять до розрахунку зарплатні – і в такому разі під час відпустки людина отримає більше грошей, ніж її звичайний щомісячний оклад.

Якщо ж підстав для застосування коефіцієнту немає, сума відпускних буде трохи меншою, ніж зазвичай.

Крім того, на деяких підприємствах (де це зазначено у колективному трудовому договорі) додатково до відпустки також може надаватися матеріальна допомога на оздоровлення.

Нерідко доводиться чути: «У мене стільки роботи, я не відпочивав/-ла вже кілька років, і моя відпустка просто «згоріла». Що це означає?

Це абсолютно незаконно. Нема у нормах чинного трудового законодавства такого поняття, як «відпускні згорають»! Якщо роботодавець заявляє вам про це, ви маєте беззаперечну підставу звернутися зі скаргою в органи держпраці – й закон буде на вашому боці.

Ба більше: працівник не може не ходити у відпустку протягом 2 років поспіль – інакше це буде порушенням українського законодавства, і у випадку інспекційного відвідування на роботодавця буде накладено штраф. Тому роботодавці самі зацікавлені в тому, щоб їхні працівники своєчасно відпочивали.

Чи правда, що перша відпустка у році має бути не менше 14 днів? 

Ні, це просто трохи зручніше бухгалтерам-кадровикам при розрахунку відпускних. Але вимагати цього у примусовому порядку вони не мають права. В той же час, у трудовому законодавства зазначено, що одна безперервна частина відпустки має бути не менше 14 календарних днів. Але це може бути будь-яка відпустка у році. Скажімо, ви маєте право піти у квітні у відпустку на 5 днів, у серпні – на 9 і у жовтні – на 14.

Як розраховується кількість відпустки, якщо людина працює неповний робочий день?

Це називається неповна зайнятість. І у статті 56 Кодексу законів про працю сказано, що такий працівник має такі ж самі права й гарантії, що й працівник, який працює на повній зайнятості. Інакше кажучи, протягом року він накопичує відпускний стаж не менше 24 днів.

Коли роботодавець може відмовити у відпустці? 

На кожному підприємстві має бути графік відпусток, який зазвичай складається на початку року (до 5 січня). В цьому графіку зазвичай зазначається місяць початку відпустки, без конкретних дат, бо це не завжди можливо передбачити. Тож працівники мають ходити у відпустку відповідно до цього графіка.

Але, звичайно, якщо трапилась якась несподівана ситуація – виникли сімейні обставини чи з’явилась можливість придбати вигідну путівку – працівник може обговорити питання зміни графіку відпустки з керівництвом. Але у цьому випадку останнє слово за роботодавцем і він має право відмовити у відпустці.

Ольга Коваль

Фото: личный архив Галины Казначей