Звільнення під час карантину: роз’яснення від юриста

Галина Казначей, бухгалтер-експерт, провідний автор щотижневика «Дебет-Кредит»

Днями уряд продовжив строки загальнонаціонального карантину до 22 травня. Внаслідок викликаних карантином обмежень все більше українців лишаються без роботи. За даними Державної служби занятості, кількість безробітних на 4 травня цього року становила майже 457 тис. осіб, тобто на 48% більше, ніж у минулому році. І це лише офіційні дані!

Багато працівників скаржиться на те, що роботодавець фактично примушує їх звільнятися, аргументуючи це тим, що нема роботи, а відповідно, нема й грошей. Але закон у такій ситуації стовідсотково на боці працівника, стверджує Галина Казначей, бухгалтер-експерт, провідний автор щотижневика «Дебет-Кредит», експерт з питань трудового права та кадрових питань, лектор. Вона розповіла про те, як протистояти незаконному звільненню, а також які форми звільнення передбачає чинне українське законодавство.

Звільнення працівників під час карантину

Пандемія Covid-19  в жодному разі не може бути підставою для звільнення. Деякі недобросовісні роботодавці намагаються перевести цей процес у правове поле нечесними способами – тобто банально тиснуть на працівника, аби він написав заяву на звільнення за власним бажанням чи за згодою сторін. Вас такий сценарій не влаштовує?

• Найголовніше – нічого не підписуйте! Постфактум довести у суді, що ви не хотіли звільнятися і писали заяву під тиском, буде набагато важче. Тому уважно читайте все, що ви збираєтеся підписати і ні в якому разі не підписуйте того, з чим не згодні.
• Якщо на вас тиснуть, ви можете звернутися у поліцію (написати заяву), органи держпраці чи в крайньому випадку до суду. Чим більше доказів того, що на вас тиснули (електронні листи, записи розмов тощо) у вас буде, тим краще.
• Покарання роботодавцю за незаконне звільнення працівника досить суворе: штраф від 34 до 51 тис. грн.; позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю до 5 років; арешт строком до 6 місяців чи позбавлення волі до 2 років.

Галина Казначей, бухгалтер-експерт, провідний автор щотижневика «Дебет-Кредит»

ЗВІЛЬНЕННЯ У ПРАВОВОМУ ПОЛІ. 3 ВИДИ:

За власним бажанням

Працівник може звільнитися за власним бажанням як без поважних причин (у цьому випадку він просто пише заяву за 2 тижні до бажаної дати звільнення ), так і з поважних причин (при цьому він має право звільнитися буквально на наступний день). Стаття 38 Кодексу законів про працю наводить такі поважні причини:

• переїзд на нове місце проживання;
• переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
• вступ до навчального закладу;
• неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
• вагітність;
• догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною з інвалідністю;
• догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи;
• вихід на пенсію;
• прийняття на роботу за конкурсом,
• а також з інших поважних причин.

При цьому, що саме належить до «інших поважних причин», законодавство не роз’яснює.

Є ще один важливий нюанс. У нашому суспільстві існує думка, мовляв, людина повинна перед звільненням «відпрацювати» та «передати справи». Особливо часто потерпають від цього стереотипу головні бухгалтери – деякі роботодавці просто не «відпускають» такого працівника місяць чи навіть два, мотивуючи це тим, що «вас нема ким замінити». Це не проблема працівника. Заяви на звільнення за 2 тижня цілком достатньо. Що ж стосується «передачі справ», то якщо у вашому трудовому договорі чи посадовій інструкції це не зазначено окремо,то робити цього ви не зобов’язані. Ніде у нормах чинного законодавства ні про яку «передачу справ» нічого не сказано. Хоча, звісно, чисто по-людськи це варто зробити, аби тому, хто прийде не ваше місце, було легше.

І останнє. Працівник має право відкликати свою заяву навіть у останній день перед звільненням.

З ініціативи роботодавця

Може бути з двох причин. Перша – з провини працівника (прогул; невиконання робочих обов’язків; поява на роботі в стані наркотичного чи алкогольного сп’яніння; відсутність на роботі більше, ніж 4 місяці в зв’язку з тимчасовою непрацездатністю; грубе порушення дисципліни тощо). Друга – у зв’язку зі скороченням. Але роботодавець має попередити про це працівника не менше ніж за два місяці. Тобто скорочення через коронавірус не є підставою для термінового звільнення. Як і в будь-якому іншому випадку, роботодавець має попередити працівника за 2 місяці – й виплачувати йому заробітну платню ці 2 місяці у повному об’ємі.

Взагалі, звільнення з ініціативи роботодавця – найбільш складне. Провину працівника потрібно довести, а це не так просто. Скажімо, для звільнення людини через прогул потрібно довести, що це був прогул не з поважних причин. І якщо людина живе в передмісті й зараз через карантинні обмеження банально не змогла дістатися до роботи, це не може бути підставою для звільнення. Громадський транспорт в умовах карантину часто не працює і довести це дуже легко. Якщо такий працівник звернеться до суду, його поновлять на роботі.

За згодою сторін

Така форма звільнення не вимагає ніяких часових рамок чи інших обмежень у вигляді поважних причин. Якщо роботодавець і працівник домовилися між собою, останній може звільнитися буквально із завтрашнього дня. Вважається, що заяву на звільнення за згодою сторін не можна відкликати. Але нещодавно у  судовій практиці був випадок, коли працівник успішно відкликав таку заяву через суд. І все ж таки хочу ще раз наголосити: якщо ви не згодні з тим, про що йдеться у документі, не спішіть його підписувати! «Відкликати» свій підпис заднім числом буде набагато важче.

При будь-якому звільненні  (навіть з провини працівника) роботодавець зобов’язаний виплатити компенсацію за невикористану щорічну відпустку у 100% розмірі.

Ольга Коваль