Diva Olivka: “Я працювала на знос, мені здавалося, що мій Інстаграм – це постійний конвеєр”

З Алевтиною, більш відомою як блогерка Diva Olivka, ми домовилися зустрітися о десятій ранку. Але навіть раніше домовленого часу вона з посмішкою чекала на мене за сніданком в одному з кафе в центрі Києва. Аля тут же порадила мені випити за компанію її улюблену каву з халвою. Щойно я його взяла, перша реакція на пластикову кришечку моєї склянки з напоєм – “А як же чиста планета?” З цієї фрази почалося наше затишне знайомство та ексклюзивне інтерв’ю для Woman. Відома інстаблогерка розповіла про вайни, новий спосіб життя та справжнє кохання.

Аля, ти не випадково запросила мене у веганське кафе?

Це місце єдине, яке відкрито поруч із моїм будинком о десятій ранку(сміється). Але насправді я сюди часто ходжу. Десь дев’ять місяців тому я стала корисно харчуватися, стала веганом і зрозуміла, що хвороби – часто від неправильної їжі. Я – це те, що я їм. Спочатку я медитувала, навіть пробувала індуський піст екадаші(прим.ред. одноденне сухе голодування, поєднане з різними духовними практиками з метою очищення душі й тіла). Це мене дуже оновило. Згодом я просто виключила всі продукти тваринного походження, іноді тільки можу з’їсти страву, до складу якої входить молоко. І то, якщо у мене немає іншого вибору. До солодкого і м’яса навіть не тягне, навіть огидно від цього. Раніше я могла запхатися бургером, зараз беру його в руки, і мені пахне якоюсь мертвечиною, убитою твариною.

Ти не раз зізнавалася передплатникам у своїй еко-свідомості та турботі про природу. В одному з постів ти написала, що вирішила відмовитися від купівлі зайвих речей і зайнятися розумним споживанням заради боротьби із забрудненням довкілля. Які відчуття без мега-шопінгу?

Я зіткнулася з глибокою проблемою, тому що маркетологи посадили мене на “голку” шопінгу. Завжди думала, що для відчуття повноцінності обов’язково потрібно щось купувати. Було навіть так: заходжу в магазин за шкарпетками, а виходжу з купленою каблучкою. Мені досі дуже сильно хочеться купувати. Але я давно стала помічати, як багато у мене речей, якими я не користуюся. Це зайве сміття. Місце на Землі колись закінчиться, а зараз люди просто рубають гілку, на якій сидять. Це стосується не тільки одягу, а й екологічно свідомого мислення в принципі. Коли я була на Майорці, я побачила, що там неможливо купити сік і просто викинути упаковку в смітник. Ти маєш випити і віддати пляшечку назад для подальшої переробки. Мене це вразило, бо в Україні не так. Я самотужки віддаю речі на благодійність або переробку, завела пакет з пакетами для повторного використання і намагаюся купувати екологічно чисті засоби для чищення.  

У своєму біо інтаграма ти написала “Британські вчені довели, що підписка на мій акаунт піднімає настрій”. Які теми твоїх відео отримують найбільший позитивний відгук у підписників?

Люблю говорити про свій контент(сміється). Дивно, але я тільки недавно почала усвідомлювати, який вплив я чиню на людей. Тому я створюю позитивні відео, роблю настрій для всіх, хто дивиться. Найпопулярніші теми – про те, що життєво, реальні ситуації з кожним із нас. А на тлі цього гумор. І, звичайно ж, гумор про колишніх(сміється). Людям подобається, і я сама це просто обожнюю! Це так смішно і завжди актуально, адже у всіх дівчат є колишні: реальні, вигадані, нерозділене кохання – це теж своєрідна історія про колишнього.

Ти вже кілька років вірна формату вайнів. Є блогери, як які закинули цей жанр. Який ти бачиш потенціал у коротких відео?

Я спочатку почала рости на вайнах, люди стали підписуватися завдяки їм. Я не можу собі дозволити те, що я хочу, я публікую те, що від мене хочуть бачити. Є ще куди розвиватися далі в цьому жанрі. У мене були колись персонажі у вайнах. Хочу знову їх впроваджувати, героїв із серіалів якихось, можливо.  Але разом з тим, я хочу доповнити свій Instagram чимось новим, тому що я втомилася довго знімати один і той самий формат.

Не думала перейти на повноцінні розмовні відео та влоги, наприклад, на YouTube?

Я хочу зайти на цю платформу і одразу зайняти якесь місце. Не хочу пасти задніх. Мені потрібно серйозно підготуватися, вкласти ресурс, я до цього йду. Я просто не хочу бути “однією з”.

У соцмережах за останній рік маса новацій. Але для блогерів обговорюване питання номер один – скасування лайків в Інстаграмі. Що думаєш про це?

Насправді мені не дуже подобається, що відбувається з Інстаграмом. Мені не подобається, що це все перетворюється на вичавку грошей Фейсбуком. Зараз дуже сильно всім урізають органічні охоплення, щоб люди купували рекламу у Фейсбуку і просували публікації. У мене те саме відбувається на акаунті. Останнє, про що вони хвилюються, це ось ця так звана турбота про самооцінку людей через лайки. Я вважаю, це робиться тому, що коли у людей на публікаціях мало лайків, вони їх архівують. А скасування лайків сприяє тому, що людина не бачить реальної оцінки і публікує більше контенту, не відчуваючи осуду і тиску. Більше контенту – більше місць, де можна впихнути рекламу. Думаю, з часом інтерес контент-мейкерів до платформи Інстаграма падатиме. Вони багато в це вкладають, і якщо будуть з цього отримувати мало активності (що зараз і відбувається), то, найімовірніше, покинуть платформу.

Як особисто тебе мотивує статистика блогу?

Для мене важливі перегляди, рекомендації, наскільки моє відео входить у рекомендації. Якщо воно вийшло, значить воно цікаве. Коментарі позитивні, дуже піднімають настрій. Є й хейтери, але якщо хтось із них раптом забрідає в коменти, мені його щиро шкода, бо його порвуть мої підписники(сміється). Мене мотивують перегляди сторіс. Я дуже люблю цей формат. Зараз, до речі, забула телефон удома і дуже переживаю, що не записала сторіс. 

Півроку тому ти писала в блозі про те, що постійно шукаєш заняття і рідко дозволяєш собі просто відпочити, що дуже стресово. Ти досі в такому режимі без відпочинку?

Нарешті все змінилося! Тепер навпаки: мені складно себе чимось зайняти, хочеться іноді просто лежати (сміється). Зате зараз мені стало набагато спокійніше. Я дозволяю своєму мозку відпочити. Раніше я працювала на знос, знімала по відео щодня. Мені здавалося, що мій Інстаграм – це постійний конвеєр. Якщо сьогодні запостила відео, то й завтра повинна. Зараз я розумію, що світ не завалиться, якщо я сьогодні не викладу відео. Я можу дозволити собі пожити звичайним життям і поспілкуватися з людьми.

Останнім часом ти береш участь не тільки в блогерських проєктах. Ти знімаєшся в рекламі, і цього року навіть була суддею на конкурсі краси. Є ще нові сфери, в яких ти найближчим часом плануєш себе спробувати?

Мене запрошують, і якщо проєкт мені самій подобається, я погоджуюся. Так було і з рекламними зйомками, і з конкурсом краси. Щоправда, як суддя в журі б’юті-змагань я була дуже лояльна, майже всім ставила десятки. Думаю, це було не зовсім справжнє суддівство, тому що я не вважаю, що хтось має право давати оцінку зовнішності, вирішувати хто кращий, а хто гірший методом сліпого тику. Але це був цікавий досвід. Я б ще спробувала попрацювати на “реальних роботах”: прибиральницею, водієм трамвая або таксистом. Дізнатися, як це, зануритися в іншу атмосферу. Але все-таки я людина творча і хочу розвиватися далі саме в тому напрямку, в якому я себе вже знайшла.

В особистому житті щось нове теж намічається? Або, можливо, вже намітилося?

Святе місце порожнім не буває, як кажуть (сміється). До мене завжди є якась увага. Моє щастя мене знайде! Я думаю, що я готова. Конкретних людей поки що назвати не можу. Думаю, все ж таки особисте не має бути публічним. У мене вже був досвід, коли наші стосунки з Мурафою були публічними, тому що він сам по собі був публічний (він блогер). Це був дуже класний тандем, завдяки йому я стала блогером, він мене надихнув на це. Але коли ми розлучилися, довелося дуже багато пояснювати аудиторії і терпіти те, що люди не були згодні з прийнятим мною рішенням. Хоча, насправді, в таких питаннях не питають дозволу. Неприємно, коли інші починають сильно втручатися.

А зараз із Мурафою спілкуєтеся?

З Антоном ми, на жаль, не спілкуємося з деяких причин. Але я все одно дуже позитивно до нього ставлюся, я йому вдячна. У будь-який момент, якщо він до мене звернеться по допомогу, я допоможу. І я знаю, що він мені теж допоможе. Зараз у нього нові стосунки, наскільки я знаю. І ми спеціально припинили спілкування. Я його за це поважаю, насправді. Заради нових почуттів він порвав зв’язки з колишньою. Потенційно я хотіла б, щоб мій майбутній хлопець теж так зробив.

Чи можливо взагалі залишитися друзями з колишнім?  

Якщо це було справді сильне кохання, яке трапляється раз у житті, то після такого неможливо спілкуватися далі, наче нічого не було. Я з жодним зі своїх колишніх не підтримую контакт. Питання, чи хороші стосунки після розставання? Це питання внутрішньої культури кожного. Не потрібно злитися. Я сама колись спочатку дивилася на хлопця після розриву з агресією й образою, але потім – із вдячністю.

Настав момент, коли твої подруги вже заводять дітей. Одна з них – блогерка Олена Венум, наприклад, вагітна. Для тебе це стало дзвіночком задуматися про власну сім’ю?

Я люблю дітей, у мене є два маленьких братика, у мене до них трепетні почуття. Але безглуздо думати про власних дітей, коли немає партнера, з яким можна це зробити. З людиною, в якій я впевнена, за яку я вийду заміж, звісно ж так! Але загадувати я вже не беруся, був випадок, коли моя цікавість, можливо, все зіпсувала. Якось ми з моїм тодішнім ще хлопцем поїхали на Балі, святкувати Новий рік. Увечері 31-го він поїхав у магазин за продуктами, а я так думаю: “Новий рік, ми ж на Балі! Він по-любому зробить мені пропозицію! Зараз я буду шукати каблучку!” Я почала шарити скрізь, і навіть у холодильнику. І ось я в холодильнику нічого не знайшла, у відчаї зачиняю двері ногою і ламаю безіменний палець на ступні! Дуже символічно, що безіменний, тому тепер я не жену події вперед. Мої базові потреби закриті, є справа, якою я займаюся, тому наступний крок – це своя щаслива сім’я. Моя мама народила нас із моєю сестрою-двійнятами в тому віці, що і я зараз. Але я автоматом уже пролітаю з тим, щоб повторити це. Мені скоро двадцять чотири.

Прийдешній Новий 2020-й рік зустрінеш із сім’єю чи з друзями?

Я думала сім’ї приділити увагу цього року. Мене кликали друзі кудись поїхати, але я не знаю. У мене є такий синдром: мені на свята завжди сумно, бо до цього є мрії, що це буде казка, а насправді виявляється, що ці дні такі ж звичайні, як і завжди(усміхається).

Коли прикрашаєш будинок до Нового року, ставиш ялинку? Якщо так, то, з екологічного погляду, яку обираєш – натуральну, але вирубану, чи штучну, але пластикову?

Є два боки однієї медалі: пластикова ялинка буде викинута ще до того, як вона зноситься, знайти таку дійсно якісну складно. Жива ялинка – так, це зруб лісу, але якщо купувати сертифіковану ялинку, то вона була вирощена під зруб. Отже, шкоди планеті не буде. Мені більше подобалася завжди натуральна, тому що в ній є якийсь дух Різдва. У реальності зараз я можу поставити хіба що лежачу, адже у мене в квартирі два коти(сміється). Вони будуть постійно перекидати її, як це було раніше.

Чого чекаєш від наступного року?

Дуже хотілося б любові великої, щоб я ходила, і в мене в очах була посмішка. Цієї деталі зараз не вистачає для повного щастя. Ну і взагалі, хочу, щоб мене оточували тільки приємні несподіванки, а всесвіт і далі про мене піклувався, як і зараз.

Вікторія Покатилова