Юлія Орлова (Vivat Publishing): “Важливо в усьому бачити можливості, а не проблеми”

Як побудувати команду мрії? Як бути вдячною своїм факапам та розвивати книжковий бізнес попри карантин та кризи? Спеціально для Woman Magazine своїми секретами екологічного керівництва та лайфхаками ефективності поділилася генеральна директорка видавництва Vivat — Юлія Орлова.

Які моменти б назвали поворотними у вашій кар’єрі?

Таких моментів було два. Перший — моє рішення стати власницею бізнесу. І це дуже важливий момент, бо психологія найманого робітника принципово відрізняється від психології, обсягу роботи та візіонерської позиції власника. Спочатку я організувала підприємство «Аргумент Принт», що займалося дистрибуційною діяльністю, а вже потім — видавництво «Аргумент Принт». Я була власницею протягом 11 років. Після цього стався другий поворотний момент, коли я вирішила продати бізнес з метою дати старт якісному стрибку вгору для моєї справи. Тоді відбулося об’єднання видавництва та дистрибуційної компанії «Аргумент Принт» та видавництва «Pelican». Наслідком цього злиття стало видавництво Vivat, в якому я займаю посаду СЕО.

Які риси допомогли створити успішний бізнес?

На мій погляд, найголовніше — це використовувати усі ті шанси, які нам дає всесвіт. Важливо в усьому бачити можливості, а не проблеми. Це допомагає позитивно та з наснагою дивитися у майбутнє. 

А які факапи запам’яталися найбільше та яким вдячні?

На моєму бізнес-шляху без факапів, звіно ж, не обійшлося. Їх було достатньо, я провела величезну роботу над помилками та винесла багато корисних уроків. Бо маю кредо: не важлива кількість помилок, важлива якість їх виправлення та осмислення. 

Перший факап був пов’язаний із питанням лідерства. Вісім років тому від мене пішов вельми цінний та дуже мотивований колега. Справжній візіонер та прихильник своєї справи. Разом ми будували «Аргумент Принт». І це був не просто колега, а міцне плече розуміння, професіоналізму та підтримки. Але в певний момент усі важливі організаційні питання почала приймати я. І мій колега відчув, що втрачає почуття вільного простору. Нам двом стало затісно. Мені здавалося, що я вчиняю правильно: бо так і має робити лідер. Проте натомість своєю ініціативою позбавляла колегу повітря і можливості діяти.

Вже потім я усвідомила, що це своєрідне токсичне лідерство, і зробила низку важливих висновків на майбутнє.

Другий факап стосується ситуації, коли я поставила свій підпис на документах без попереднього ретельного ознайомлення. І, врешті-решт, цей підпис вилився у колосальну фінансову проблему. З того часу я завжди звертаю увагу на те, що написано дрібним шрифтом. І дуже високо ціную свій підпис, не залишаючи його на сумнівних паперах та документах, з якими я ретельно не ознайомилася. 

Найбільший стереотип про жінку в бізнесі, який ви чули?

Найбільш поширене упередження: жінки-бізнесвумен мають нестерпний характер. Я ніколи не зустрічала жінку бізнесвумен з якою було б важко у спілкуванні чи співпраці. Навпаки: жінки мислять більш системно та конструктивно, з ними легко та комфортно вести діалог. 

На жаль, у нашому суспільстві забагато вибачають чоловікам. Вибачають непрофесіоналізм, хамство і грубість, підвищення голосу, відсутність лідерських якостей. Натомість жінці у бізнесі цього не вибачають ніколи. 

Ваші особисті три правила ефективного керівництва?

Перше правило: це чітко сформульована та поширена серед колег мета. 

Друге: оптимальне співвідношення мотивації та контролю. Тут важливо віднайти баланс, адже зовсім без контролю обійтися неможливо. Проте справжній керівник, завдяки своєму досвіду та інтелекту розуміє, кого треба контролювати більше, а хто може самоорганізуватися. 

Третє правило: вміння поєднати мету компанії та мету співробітників. Якщо ви маєте спільні погляди на розвиток та прогрес, то ви будете швидко рухатися одним шляхом. А не витрачати час, силу та енергію для підштовхування тих співробітників, які мають цілі, що кардинально відрізняються від цілей компанії та команди. 

Що вважаєте своїм головним досягненням у бізнесі зараз?

Головним своїм бізнес-досягненням я вважаю свою команду. Вона сформована, вона працює на результат і досягає успіху. Люди — найцінніший ресурс. Знайти підхід до кожного, звісно ж, не легко. Бо всі ми унікальні, у кожного свої погляди, свій настрій, своє сприйняття життя. І в цій ситуації здатність підібрати команду, схильну до самоосвіти, самомотивації, з однаковими цінностями і є критерієм успіху. 

На вашу думку, коли легше започаткувати видавництво: зараз чи кілька років тому?

Є такий вислів: «Часи не обирають, у них живуть». І тоді, до карантину, і сьогодні все залежить виключно від амбіційної цілі, до якої ти йдеш. Цілі, в яку ти вкладаєш і в яку вкладаєшся сам. І тоді, не важливо, які часи панують: доковідні чи постковідні. Головне — велика мета, яка обов’язково знайде шляхи реалізації. 

Як карантин позначився на бізнесі?

Не хочеться жалітися і казати, що все пропало. Але так, креативні індустрії дійсно переживають не найкращі часи. Днями ми отримали премію Спілки українських підприємців і це стало таким резонансом, зважаючи на ковідні реалії та випробування, які випали на долю книжкового бізнесу. Бо, здавалося б, книжкова сфера перебуває на межі. 

За моїми даними у 2021 році закрилося 48 видавництв. Минулого року закрилося близько 50 книгарень. Усі видавництва були змушені зменшити свої оберти. Врешті-решт від цього постраждав читач та суспільство загалом. На мій погляд карантин привніс дуже багато сумних змін у книжковий бізнес. Ми можемо стати останнім поколінням, яке бере в руки фізичну книгу та розвивається, передаючи цей досвід своїм дітям. І це лякає. 

Які процеси довелося змінити/удосконалити із поправкою на карантин?

З початком карантину в робочому процесі почав активно залучатися формат віддаленої роботи. Моє ставлення до неї пройшло кілька стадій трансформації. Спочатку це було здивування та навіть певна ейфорія. Бо це ж яка економія на оренді офісу тощо. Але потім я побачила, що, незважаючи на всі форми контролю, все ж таки віддалена форма роботи більшою мірою є мінусом. Вона потребує певного рівня самоорганізованості. До того ж, людина багато втрачає, не відвідуючи офіс. Не відчуває вайбу, культури компанії, її атмосфери, підтримку та плече колег. Тому в планах повернути якомога більше людей до роботи в офісі, бо такий формат дає змогу відчути себе частиною великої мети. 

Найбільший виклик для вас, як для керівниці під час карантину?

Найбільший виклик — це зберегти свою команду. Нам вдалося уникнути масових звільнень та скорочень заробітної плати. Ми робили максимум, щоб зберегти команду. Натомість обмежили купівлю нових тайтлів та розмір тиражу. Як наслідок – збільшення вартості книг. Утворилося певне замкнене коло. Розірвати яке може лише активна популяризація читання і створення потужного інфополя для читача довкола книги. 

Яку пораду дали б собі у 2020-му році?

Будь-який керівник під час кризи як сир, що натирають на терці. 2020 рік був і продовжує бути вже у 2021 дуже нервовим та стресовим. І тому єдиною і важливою порадою є менше нервувати, бути гнучким, вміти швидко змінювати план А на план Б.

Головний інсайт після півтора року карантину?

Для мене це усвідомлення того, наскільки ми соціальні створіння. Наскільки важливі зустрічі, стосунки, можливість бути разом, теплі обійми з друзями та колегами.  І мені дуже приємно спостерігати за тим, як у такі важкі часи люди попри все бережуть ці стосунки. 

За минулий рік я пишаюся тим, що…

По-перше, ми отримали премію СУП у номінації «Креатив року». Сама номінація дуже важлива для нашого бізнесу. Ця першість дуже мотивує. Другою важливою нагородою стала перемога у конкурсі «Книжкові проєкти до 30-ї річниці Незалежності України». Ми видали найбільш видатну книгу за всі 30-років Незалежності — «Справу Василя Стуса» Вахтанга Кіпіані. Це дуже знакова перемога. 

Загалом, за цей рік було чимало звершень. Крім цього, наші нагороди показали, що всі процеси у видавництві стали ще більш систематизованими, злагодженими, максимально ефективними. Я відчуваю, що всередині компанії з’явилося ще більше надихаючих факторів. Це важко сформулювати у визначення якогось почуття, але це можна порівняти з готовністю до чергового карколомного стрибка вперед.   

Ваші лайфхаки як зберігати баланс між кар’єрою та особистим життям?

Насправді для мене це не є балансом. Для мене це є точкою росту. І я продовжую опановувати це мистецтво. Адже хто з нас може похизуватися ідеальністю геть у всьому? 

Ваші особисті ритуали та секрети ефективності?

Це певна гнучкість. Не зважаючи на те, що я досить чітко формулюю ціль, зміна зовнішніх факторів та обставин змушує мене визначати, що варто рухатися іншим шляхом. І ця гнучкість часто мене рятувала. А другий секрет: швидкість прийняття рішень. І ось поєднання цих двох фішок дозволяє втриматися на вершині. 

Ще один мій секрет: це вміння домовлятися та вести перемови. Важливо вміти слухати співрозмовника, свого ділового партнера чи колегу. Це дуже допомагає в роботі та досягненні певних цілей. 

Як не допускаєте емоційного вигорання та за допомогою чого відновлюєте сили?

Сьогодні багато хто говорить про емоційне вигорання. Але я не відчуваю подібного, бо займаюся улюбленою справою. У мене чимало позитивних емоцій від роботи. Для мене важливим, приємним та мотивуючим фактором є те, що Vivat створює нові книжки. І загалом, мій секрет у тому, що я роблю те, що хочу та те, що люблю. От і вся магія. 

Найбільше відкриття про себе за останній рік?

Я можу сформулювати це так: я не є настільки сильною, як цього б хотілося б особисто мені. Проте не є настільки слабкою, як цього хотілося б іншим.

___________________________________________________________________________________

Текст: Ніка Єгорова
Фото: особистий архів