Інна Мірошниченко: “Людьми рухає надія, що завтра буде краще, ніж сьогодні”

Інна Мірошниченко

Інна Мірошниченко – сучасний приклад леді досконалості. Вона реалізовує себе в абсолютно різних професійних напрямках, виховує двох дітей, розділяючи ролі мами і дружини, допомагає дівчатам досягати цілей в авторському марафоні MaraFit.

Про секрети тайм-менеджменту, фінансову грамотність, кар’єру на телебаченні та юридичну сферу, комплекси, романтику та побут – читайте в інтерв’ю digital-обкладинки грудня.

Інна Мірошниченко

Магію ранку і магію телебачення ви адаптували у своєму житті, ставши ведучою “Ранковий. Live”. А як прокидаєтеся ви і з чого починаєте свій день?

Мені складно прокинутися вранці без певних ритуалів. Багато хто захоплюється тим, що вранці я встигаю зробити 30 справ, але весь секрет у тому, що саме без них я не зможу бути в тонусі в ефірі “Ранковий. Live”. Мій ранок починається з турботи про себе, і я вважаю це запорукою продуктивного дня.

Ранок дає енергію посміхатися, тому мені хочеться ділитися чимось позитивним, заряджати людей, щоб їхній новий день починався зі здійснення маленької мрії. Хтось хоче почати готувати правильні сніданки, інші – влаштуватися на нову роботу, змінити своє життя кардинально. Рада, що можу бути причетною до таких змін.

Ви – людина, яка дотримується тайм-менеджменту свого життя?

Так, я людина-тайм-менеджмент. Якщо я живу не за розкладом, то мені здається, що щось пішло не так. У мене є певний розклад життя: частота занять спортом, режим харчування, робочі процеси, сімейні справи. Коли щось випадає або йде не за планом, я починаю відчувати стрес. Моєму організму комфортно працювати, коли він знає, що на нього чекає найближчим часом.

Інна Мірошниченко: Людьми рухає надія, що завтра буде краще, ніж сьогодні - 1 - изображение

Які якості вважаєте найбільш ключовими для ведучого ранкової програми?

Ведучий точно має розуміти, що світ багатогранний. Його не можна ділити на чорне і біле, за і проти, адже скільки людей, стільки й думок. І ці люди можуть бути як твоїми гостями чи опонентами, так і глядачами. Якщо ти не приймаєш, що їхня точка зору має право на існування, то немає шансів домогтися більшого успіху в цій справі.

Важливо бути оптимістом. Новини бувають різні, як хороші, так і не дуже. Якщо ти вмієш усе сприймати і пропускати через себе, але водночас знаходити позитив у будь-чому, – це прекрасно. Адже з яким настроєм ти транслюєш інформацію, так вона і засвоюється у глядачів. Людьми рухає надія, що завтра буде краще, ніж сьогодні.

Ви також реалізовуєте свою професійну діяльність у сфері юриспруденції. Як поєднуєте два кардинально різні напрямки?

Річ у тім, що юриспруденцією я займалася до того, як потрапила на телебачення. І обрала цю професію за покликом серця. Я відчувала в собі енергію реалізовуватися в цій сфері. Стриманість, строгість, пунктуальність. У юриспруденції зараз я залишаю всі свої заземлювальні риси характеру, а в ефірах злітаю. У моєму випадку, це ідеальна комбінація. Сфери одна одну не обмежують, оскільки я приділяю час і встигаю робити всі процеси, тому в мене немає відчуття, що я рухаюся не в тому напрямку.

Інна Мірошниченко: Людьми рухає надія, що завтра буде краще, ніж сьогодні - 2 - изображение

Які виклики зараз вам кидає ця сфера?

Це вміння переключитися з емоційності на стриманість. Це не стільки виклик, а людська якість: вміти підлаштовуватися під чужий настрій. Завдяки двом протилежним сферам, я в собі його виховую. Ще не до кінця мені вдалося адаптуватися, але я вже бачу певний процес. До того ж, немає межі досконалості. Якщо людина скаже, що вона все знає і вміє, то це означатиме, що вона просто зупинилася у своєму розвитку.

Відомо, що ви допомагаєте дівчатам приводити себе у форму на марафоні MaraFit. Чи були у вас комплекси щодо зовнішності?

У кожної дівчини є якісь комплекси з приводу зовнішності. Вони у мене були в різні періоди мого життя. І в школі, і в університеті, адже з кожним роком соціум стає все більш вимогливим до твого зовнішнього вигляду. Важливо відходити від формату постійного кругового руху в поліпшенні себе, а рухатися в напрямку прийняття. Ясна річ, не запускати себе, але навчитися помічати індивідуальні особливості, які і є родзинкою кожної людини.

Якщо у вас зріст 160 см, то не варто сподіватися, що ви матимете вигляд як Наомі Кемпбелл, адже вона іншої комплекції. І, навпаки, якщо ви струнка, худа, але мрієте про попу, як у Кім Кардаш’ян, потрібно розуміти, що зробити її без хірургічного втручання практично неможливо.

Інна Мірошниченко: Людьми рухає надія, що завтра буде краще, ніж сьогодні - 3 - изображение

Мені було легше жити і боротися з усіма комплексами, коли я почала читати психологічну літературу. І завершальним акордом стало моє знайомство з чоловіком, адже він абсолютно вміє розвіяти всі сумніви, підтримати, надихнути. Щоб не відбувалося в моєму житті, він завжди доведе мені, що я найкраща і найкрасивіша. Завдяки йому, я не тільки позбулася своїх внутрішніх затисків, а й набралася сили створити унікальний марафон, який допомагав би дівчатам знаходити в собі стрижень і енергію, щоб не чіплятися до себе, а цінувати.

У нашому суспільстві зміцнилася установка, що заробляти багато – погано. Як подолати цей бар’єр?

На жаль, ця установка в нашому суспільстві вже давно. Доросла вона, коли державі не було вигідно, щоб люди досягали певних висот. Був на піку популярності комунізм, а керувати бідними набагато простіше, ніж заможними людьми. З покоління в покоління це передавалося. У сім’ях вчили бути економними, а не заробляти більше.

Далеко не всі люди комфортно почуваються, володіючи величезними матеріальними статками. Хтось кайфує від того, що він живе в маленькому заміському будинку, вирощує свіжі продукти під вікном і читає книжку на веранді. І це класно. А якщо людина має амбіції, і вона хоче рости, розвиватися, вчитися, реалізовувати, створювати цікаві проєкти. Йому важливий показник заробітку, матеріального стану, адже це безпосередньо відображає успіх у його справі.

Гроші нам потрібні для того, щоб робити наше життя комфортнішим. Ми всі хочемо жити щасливо, подобатися собі в дзеркалі, гарно одягатися, їсти якісні продукти, подорожувати, навчатися. А для цього потрібно працювати і примножувати гроші. Щастя не в матеріальних благах, але вони однозначно допомагають досягти певних цілей і мрій.

Інна Мірошниченко: Людьми рухає надія, що завтра буде краще, ніж сьогодні - 4 - изображение

Як ви вважаєте, чи варто впроваджувати фінансову грамотність у шкільну програму для навчання нового покоління?

Однозначно, адже фінансова грамотність – це те, що викладають не тільки фінансисти, а й психологи, які вчать правильно розпоряджатися фінансами, мислити про гроші і з правильною енергетикою до них підходити, інвестувати, розподіляти. Не завжди сімейні моделі є правильними. Ми маємо взяти з сім’ї все найкраще, але якщо модель вашої сім’ї неправильно розпоряджалися грошима десятиліттями, то для того, щоб змінити якість життя, варто послухати професіоналів, узяти інсайти зі школи та університету.

Я б вводила це прямо в дитинстві, коли з’являються перші кишенькові гроші. По-перше, щоб дитина відчувала їхню цінність. У початковій школі важливо пояснювати, що гроші заробляються працею, що вони не падають з неба. По-друге, вчити, правильно ними розпоряджатися. Варто виховувати бажання заробляти, отримувати фінансову незалежність, бачити шляхи реалізації.

Яких правил виховання своїх дітей ви дотримуєтеся?

Мої діти з самого народження особистості. Я завжди запитую в них дозвіл щось зробити. Навіть коли дитина ще не розмовляє, не дає мені відповідь, але перш ніж вторгнутися в особистий простір, я завжди запитую. Якщо процедура болюча, то я пояснюю навіщо ми її робимо і даю зрозуміти, що в цей момент мама буде поруч і підтримає.

Інна Мірошниченко: Людьми рухає надія, що завтра буде краще, ніж сьогодні - 5 - изображение

Я не вибудовую тоталітарні відносини. Я не дозволяю собі підвищувати голос на дітей, не наказую і не даю відповідь: “Тому що я так сказала”. У нас із дітьми діалог. Моєму молодшому синові немає 2-х років, але я вже бачу, що в діалозі він уміє висловлювати свою думку. Вона відчуває цінність і знає, що може вплинути на ситуацію. Старша донька, якій 3,5 роки, вже повноцінна доросла особистість, яка частіше вирішує, що їй подобається, ніж ми вирішуємо це за неї. Я виховую в дітях почуття власної гідності з самого народження. 

Нещодавно ви повернулися з Італії. Як вам характер цієї країни?

Італія – дуже смачна країна. Їжа – це найпростіший спосіб отримання задоволення. Такої смачної їжі як в Італії, я не їла ніде і ніколи. Також мені подобається історія цієї країни, темперамент. Не дарма у нас навіть дітей звуть італійськими іменами (усміхається – прим.ред). У нас всередині сім’ї є певне захоплення італійцями, тим, як вони не бояться висловлювати свої емоції. Навіть якщо вони обговорюють щось повсякденне, можна побачити харизму, жестикуляцію, особливу інтонацію, яка зовсім не властива нашому менталітету. Вони вміють правильно проживати емоції! 

Інна Мірошниченко: Людьми рухає надія, що завтра буде краще, ніж сьогодні - 6 - изображение

Часто влаштовуєте романтичні подорожі з чоловіком?

Намагаємося максимально часто, адже ми обидва дуже багато працюємо і практично не бачимося, спілкуючись тільки в месенджерах. Такі поїздки –  це можливість побути один з одним, згадати, що сім’я починається з нас двох, обговорити спільні мрії, цілі, приділити час один одному без розмов про ремонт, роботу, дітей.

Романтику з’їде побут?

Звичайно! Побут може з’їсти романтику з першими днями спільного проживання. Якщо не приділяти час парі й окремо партнеру, то рано чи пізно з’являються претензії. Коли пара формує для себе правильний баланс між побутом і романтичними стосунками, це дає розуміння, що за сім’ю несе відповідальність кожен. Я закликаю не забувати про романтику, особливо, коли ви стали батьками, це не означає, що перекреслюєте ті ролі, які у вас були раніше.

Інна Мірошниченко: Людьми рухає надія, що завтра буде краще, ніж сьогодні - 7 - изображение

Назвіть ваші головні правила міцних сімейних стосунків.

Найголовніше – це повага. У стосунках не дозволено ображати, підвищувати тон, переходити на особистості. У нашій родині ми обидва постійно зайняті роботою, у нас двоє дітей, часом нервове напруження зашкалює. Важливо озвучувати партнеру свої емоції, слухати про його відчуття, аналізувати, що сталося, які виходи із ситуації є. Якщо є потреба побути на самоті – сказати про це. Але за жодних обставин не переходити межі допустимого. Коли люди поважають одне одного, у них точно вийде досягти спільних цілей, які також важливо ставити, щоб мати вектор руху для всієї родини.

Інна Мірошниченко


Текст: Марія Холотій

Фото: Ірина Бондар, Сергій Мельник, особистий архів 


Почніть вводити текст і натисніть Enter для пошуку

Top