Христина Викалюк: «Мій чоловік вчить доньок жіночності та вмінню відчувати себе важливою»

Весільний церемоніймейстер, креатор авторських церемоній для наречених, засновниця бренду білих жіночих сорочок Okrylena Христина Викалюк стала головною героїнею квітневої digital-обкладинки журналу Woman Magazine.

Переможниця «Місіс Відкритий Світ Україна 2020», любляча та кохана дружина, мама трьох доньок розповіла про свій шлях, материнство, власний бренд сорочок та міжнародний конкурс, де головною метою для Христини є показати душу України.

Як ви стали ведучою весільних церемоній?

Раніше ця професія не користувалася популярністю, як зараз. В Івано-Франківську агентство запропонувало мені спробувати себе у цій сфері. Оскільки тема для мене дуже близька, так як я сама дуже сімейна людина та ціную традиції, я вирішила спробувати. Можна сказати, що ця професія сама мене обрала.

Я почала здобувати знання, що до речі, роблю й до сьогодні. Попередньо я мала дві вищі освіти, але вони не дуже допомогли мені саме у цьому напрямку розвитку. Тому я шукала спеціальні курси, проходила заняття з ораторського мистецтва, працювала з викладачем, щоб правильно поставити свій голос та навчитися ним керувати. Я завжди працюю над собою та вдосконалюю професійні якості.

Який момент на весіллі вам здається найбільш зворушливим?

Для мене дуже особлива весільна церемонія, за винятком шлюбу у церкві. На церемонії насправді дуже багато зворушливих моментів. Коли наречений вперше бачить наречену, і тато передає свою доньку майбутньому чоловіку. Коли вони обмінюються обітницями, дають обіцянки одне одному, момент з обручками, вітання близьких. Це дуже емоційно!

Крім зовнішнього вигляду, готуєте свій голос, можливо, робите спеціальні вправи?

Так, я кожного разу готуюся перед проведенням церемонії. Це дуже важливо. Існує безліч вправ, які допомагають налаштувати голос. Я роблю артикуляційні вправи щодня, читаю та розповідаю скоромовки. Вважаю, що це корисно для кожної людини.

Крім того, певний час я сама викладала ораторське мистецтво для дітей та підлітків. Я вважаю, що такий предмет має бути в шкільній програмі, та з дитинства кожен міг розвивавати свої навички, гарно володіти мовою та нею спілкуватися.

Я завжди наполягаю на тому, щоб діти багато читали, незважаючи на те, що зараз ця тенденція змінюється. Те, як книга розвиває дитину з малого віку, розширює її уяву і збагачує знання і мову, жоден ґаджет не може замінити.

Як ви ставитеся до вживання сленгу в повсякденній мові?

Можу сказати відверто, що мені не дуже подобається використання запозичених слів у нашій мові, або ж коли людина спілкується суржиком. Зрозуміло, що українська мова у кожному регіоні має свої відтінки, але набагато краще спілкуватися саме чистою мовою.

Адже вона неймовірно багата на слова та дуже милозвучна. Звичайно, зараз можна сказати, що сленг навіть доповнює думки, і це логічний розвиток для мови, але все ж варто пам’ятати і користуватися рідною мовою.

Чи змінюється в останні роки етикет побачень?

Так, все змінюється з часом, і етикет побачень – не виключення. Мені б не хотілося кардинальних змін, бо я все ж надаю перевагу традиціям: коли чоловік залицяється до дівчини, влаштовує побачення. Зараз дійсно більшість знайомиться віртуально, завчасно вивчають одне одного. Це, звісно, економить час, але й емоції зовсім інші – немає тієї окриленості, романтики. Соціальні мережі як зблизили людей, так і віддалили. Зі своїм чоловіком я познайомилася ще в університеті. Тоді справді було все інакше, і я дуже рада цьому.

У суспільстві часто описують, якою має бути ідеальною жінка в ХХI столітті. А які риси ви б виділили для сучасних чоловіків?

Ідеальних людей не існує – у кожного є риси характеру, які можуть комусь подобатися, а комусь – ні. Для мене дуже важливу роль грає розум, почуття гумору, щедрість, харизма, впевненість та відповідальність.

Ви – засновниця бренду білих жіночих сорочок Okrylena. Чому вибрали ще й такий напрямок свого розвитку?

Варто зазначити, що моя бабуся дуже гарно шила, тому можна сказати, що цей вид діяльності у мене передався по сімейній лінії. Ще один фактор, який вплинув на заснування бренду, – відсутність гарних білих жіночих сорочок на ринку. Я люблю якісний та красивий одяг, тому досить довгий час шукала у свій гардероб базову білу сорочку – і не могла знайти. А потім подумала: чому б не створити такий бренд, який буде допомагати кожній жінці виглядати вишукано і красиво? Біла сорочка – це історія жінки. Вона може бути дуже різною, але кожна – особлива.

Розкажіть про підготовку до міжнародного конкурсу, який відбудеться в Дубаї. Як ви вважаєте, що необхідно вам для перемоги?

Конкурс відбудеться в Дубаї, де я презентую нашу країну. Щодня я вивчаю англійську мову, спілкуюся з носіями мови, працюю над своєю фізичною формою, щоб відчувати себе впевненіше на сцені. Крім того, разом з дизайнером працюємо над створенням образів. Ми хочемо показати гарний український національний костюм. Чесно кажучи, для мене це велика відповідальність, бо я хочу, щоб Україну запам’ятали. Мені важливо показати, що наша країна – це не лише красива обгортка, а що вона має щиру душу, традиції, внутрішнє багатство.

Крім того, я почала досліджувати болючу тему для всіх жінок – домашнє насилля. Мене, як маму трьох дівчат, дуже хвилює це питання, тому я докладаю сили, щоб висвітлювати це питання і допомагати тим, хто цього потребує.

Відомо, що ви успішна не тільки в саморозвитку, але і в родині, виховуючи трьох дітей. Які цінності ви хотіли б їм передати?

Зараз я під іншим кутом дивлюся на материнство. Для мене важливо, щоб мої діти здобули класну освіту, знайшли справу для душі, були успішні та щасливі. Але найголовніше – щоб вони стали достойними людьми. Я навчаю їх, як відстоювати свої межі, бути відповідальними за свої слова та вчинки, допомагаю знайти шлях, який їм до душі. Жінка може реалізувати все, що вона побажає у будь-якій сфері.

Мій чоловік вчить доньок жіночності та вмінню відчувати себе важливою. Наприклад, ми влаштовуємо побачення, щоб дівчата бачили прототип того, як може відноситися до них чоловік. Це дуже важливий приклад.

Чи робите ви для себе карту бажань?

Карту бажань я не роблю і не вірю, але цілі записую. Моя уява намалює мені значно краще, і я знатиму напрям, куди йти.


Текст: Марія Холотій

Фотограф: Ніка Гунчак