Роман Свечкоренко: “У взаєминах важливим є вміння почути і вміння зрозуміти”

Актор, блогер і психолог: Роман Свечкоренко розповідає у своєму insta-блозі про те, як дівчатам зрозуміти хлопців. Роман допоможе розібратися в будь-якій ситуації, з якої, здавалося б, уже немає виходу! Редакція Woman поспілкувалася з героєм і дізналася багато цікавого про психологію стосунків, секрет успіху, серіаліті “Київ вдень та вночі” та музичні уроки на фортепіано.

У вас корисний insta-блог про психологію стосунків, де ви даєте розумні поради. Як до цього прийшли?

Прийшов до цього дуже випадково. Я працював рік із психологом, це було пов’язано з акторською майстерністю. Якщо коротко, щоб стати актором – треба стати іншою людиною, щоб стати іншою людиною – треба розуміти її проблеми, тоді можна на себе перебрати манеру розмови, замкнутість, невпевненість, яка є в кожної людини тощо. Це все виражається в наших вербальних і невербальних діях, відповідно ось тільки таким чином, коли людина розуміє проблему іншої людини, вона може наблизитися до цієї людини та спробувати її відтворити. Протягом року я працював із цим психологом: дізнавався, вчився. А потім, працюючи самостійно, зрозумів, що мені це подобається і в мене це виходить.
Якщо говорити про те, як я став саме блогером, то, коли в мене вже було так зване вміння розуміти людей, яке я продовжував розвивати, з’явилась думка розвивати інстаграм. На той момент у мене вже були друзі-блогери, а у своєму інстаграмі я писав нікому не потрібні мотиваційні цитати. Я зрозумів, що це треба міняти, надихнувся кількома іншими блогерами і ось, потроху почав писати саме конкретно підходячи до того, що я допомагатиму дівчатам розуміти чоловіків. Хоча сказати, що я конкретно розумію чоловіків – ні, я розумію і чоловіків, і жінок, просто треба було вибрати тематику і я її вибрав саме таку: “Про те, як дівчатам зрозуміти хлопців”

Який меседж несете людям?

Основний меседж полягає в тому, щоб люди створювали комфортні для себе взаємини. Для того, щоб людина створила хороші та комфортні взаємини, їй треба розуміти людину, а в цьому випадку свого партнера. Для цього треба вивчати психологію або читати мої поради. Я не можу назвати себе просвітителем, я не вважаю себе таким. Я не кажу людям: “Так хлопці, робіть те-то й те-то, і у вас буде кайф”, – такого не буде! Я завжди кажу: “Хлопці, ви повинні аналізувати, ви повинні чути, і ви повинні розуміти”. У цьому й полягає основний мій меседж: щоб люди намагалися зрозуміти інших людей, і тоді не важливо, чи це буде друг, родич, коханий, кохана чи просто незнайома людина.

Ви пишете про стосунки. Але чи бувають у вас зриви в сім’ї, і як знаходите компроміс?

Бувають, звісно ж. Ми, як кожна звичайна і нормальна сім’я, сваримося, ми навіть виходимо за межі норми, з тієї причини, що і я, і моя дружина Ілона дуже імпульсивні, ми обидва лідери за характером. У вирішенні питань нам через це дуже складно, складно знайти компроміс, складно поступатися. Але через любов одне до одного, все це виходить. Насправді сварки бувають завжди, вони не закінчуються і постійно з’являються якісь нові питання одне до одного, які ми намагаємося вирішувати. Ми так само розмовляємо один з одним і намагаємося не накопичувати негатив. З’являється питання – ми тут же його вирішуємо, нехай це навіть буде комусь неприємно, хоча ми обидва намагаємося, щоб такого не було. Згодом, за 10 років спільного життя ми вже навчилися контролювати гнів і намагаємося, щоб він не контролював нас. Краще щоб були сварки, ніж коли люди закриваються одне від одного, потім ідуть і зраджують, знаходять інших, закохуються, як вони думають, у комфортніших людей, а на ділі проблема виявляється не в партнері, а в них самих.

Що, на ваш погляд, має бути присутнім у здорових стосунках закоханої пари?

Бажання почути одне одного, і вміння зрозуміти це. На ділі, повертаючись до меседжу, людина завжди говорить те, чим живе і те, про що вона думає. Ми не вміємо слухати, у більшості випадків ми чуємо тільки себе, те, що хвилює і що турбує. Коли люди доходять до того рівня, коли вони можуть чути не тільки себе – їм стає легше зрозуміти інших людей. І нарешті, вони можуть правильно спілкуватися з коханими людьми, їхньою мовою мислення.

Тому я кажу, що у взаєминах важливо – це вміння почути і вміння зрозуміти.

У вас прекрасна дочка Мія. Як ви проводите з нею свій вільний час? Чим вона любить займатися?

Я дуже багато працюю, тому намагаюся компенсувати відсутність своєї уваги до неї хорошим садочком. У нас Мія ходить у приватний садок, зараз буде підготовка до школи, там у неї репетитор. У мене немає стільки часу, щоб я міг займатися з нею як годиться. Зараз час такий швидкоплинний, ти нічого не встигаєш. Я розумію, що зовсім недавно вона народилася, і ось їй уже 5 років буде в серпні. Для мене це шок, хочеться іноді зупинити час, і хоч якось більше дати уваги в цьому чи іншому періоді її життя. Але незважаючи на це, у нас є домовленість з Ілоною (дружина – прим. ред.), з приводу того, коли ми проводимо час. У вихідні, суботу чи неділю ми завжди влаштовуємо романтичні вечері. Ми вечеряємо разом, Ілона запалює свічки, роблячи атмосферу, а Мія їй допомагає. Так само, ми намагаємося кудись на вихідні виїжджати, таким чином я проводжу час із Мією та з Ілоною. Але навіть незважаючи на це, я все одно продовжую працювати, навіть у вихідні дні. У будні дні, коли ми вдома і до мене підходить Мія, я все одно приділяю їй час. Я відкладаю телефон або ноутбук, роблю те, що вона просить, граюся, відповідаю на її запитання тощо.

Що стосується того, що вона любить, вона дуже енергійна дитина і, як усі діти, допитлива. Дуже любить малювати, танцювати, любить співати – вона творча особистість. Зараз я розумію, що це моя історія, я теж любив усе більш творче. Але я впевнений, що треба їй давати і точні науки, які їй даватимуться не просто, хоча я можу помилятися. Час покаже. Зараз вона вже показує, що ось це їй не подобається, а це подобається. Природно, те, що їй не подобається, вона робить неохоче, але, звісно ж, усе одно робить, у тата і мами авторитет. Я б хотів, щоб вона не те щоб була творчою, а й щоб у неї так само був аналітичний склад розуму, адже так вона зможе стати повноцінною особистістю і сильною людиною.

Романе, ви не тільки знімаєтеся в рекламних роликах, а й граєте актора. Це ваше хобі?

Насправді, до того, як я розпочав свою блогерську діяльність, – це не було хобі, це було повноцінним моїм заробітком, тому що на рекламах і на зйомках, у всіляких проєктах, можна добре заробити. У принципі, за рахунок цього я і жив довгий період часу. Зараз уже настав той час, коли я об’єктивно розумію, що я зароблю більше, якщо займатимуся блогінгом і розвиватимуся як психолог. Але є хороша пропозиція, якщо добре платять, то я погоджуюся на зйомки і зараз.

Якщо говорити конкретно про моє хобі, то – це спорт. Я все життя займався спортом, у дитинстві та в підлітковому віці. Зал, бокс – це йде протягом мого життя, від чого я отримую кайф і я це сприймаю як хобі. Це те, що не приносить мені гроші, але те, від чого я отримую задоволення!

У вас була можливість зіграти роль у популярному серіаліті “Київ вдень та вночі”. Вас порекомендували чи проходили кастинг?

Кастинг, звісно. Мені телефонували багато разів, але я не погоджувався. На четвертий раз мені зателефонували і запропонували нормальну роль. Я порадився зі своїм другом Богданом (Богдан Шелудяк – герой серіаліті “Київ вдень та вночі” – прим. ред.), з цього приводу, оскільки він усе це проходив. Богдан сказав: “Іди, ти нічого не втрачаєш”. Я прийшов на кастинг, мені дали завдання, я його виконав. Потім уже зателефонували і ми домовлялися про гонорар.

Чи підтримуєте контакт з акторами? З ким?

З Богданом ми спілкувалися і дружили до зйомок у КДН і зараз дружимо. Зараз спілкуюся з Ритою, Вікою Маремухою, Сашком Озоліним, Максом Сосновським та іншими.

Минулого року світ побачив вас у головній ролі в кліпі “Adios” Тетяни Котової. Чи є у вас у планах зніматися не тільки в коротких роликах, а й у музичних кліпах?

Я розглядаю будь-які пропозиції щодо співпраці.

У принципі, акторське життя дуже цікаве, воно дуже круте і воно дуже насичене, що мені подобається. Коли мені пропонують щось нове, я об’єктивно намагаюся дивитися на той чи інший вид заробітку, тому всі пропозиції я розглядаю. Якщо брати конкретно можливість зніматися в інших кліпах, то зовсім недавно я знявся в кліпі Меловіна, який ще не вийшов. Я так само зіграв головного героя, але в даному випадку, напевно, це антигерой, оскільки головного героя грав сам Меловін. Думаю, кліп вийде найближчим часом і ми всі його подивимося. До речі, кліп Тетяни Котової та Меловіна знімав один режисер – Тарас Голубков і відео-продакшн “Inakshe Studio” – це хлопці, з якими мені дуже комфортно працювати. Знімаюся я вже 11 років у рекламах, у кліпах тощо. Зараз я постійно зустрічаю на майданчику знайомих людей і друзів, і приходжу ніби додому. Бувають різні продакшени, різні режисери, але є перелік людей, яких я вже можу назвати своїми друзями, – це Тарас Голубков, Сашко і Женя Литвиненко та інші.

Як ви думаєте,

life style

сьогодні – це бодіпозитив чи ЗСЖ + тренажерний зал?

Я проти того, коли люди користуються трендовими назвами на благо своєї ліні. Будемо чесними, здебільшого люди із зайвою вагою – це люди, які не змусили себе в якийсь момент життя і не пішли в зал, не пересиливши себе, щоб не з’їсти ось цей торт. Я проти ліні, у всіх проявах. Я така ж людина, я теж набираю вагу у свої ось скоро 29 років. Але я спеціально ходжу в зал, щоб за цим усім стежити, обмежую себе в чомусь, щоб продовжувати комфортне життя, і здорово жити. Люди часто знаходять для себе виправдання: у цьому розумінні бодіпозитив я не підтримую. Але, якщо ми говоримо про людей, які не можуть змінитися з власної волі, а в них, наприклад, гормональні проблеми, звісно, вони не можуть контролювати це, тоді бодіпозитив – класна і корисна штука, і це хоч якось дає можливість працювати зі своєю невпевненістю.

Взагалі я за “ЗСЖ, тренажерний зал і роботу над собою”. У всякому разі – це те, чого мені б хотілося. Якщо брати з мого інстаграму, найчастіше люди, які мають проблеми у взаєминах – це невпевнені в собі. А невпевненість у нас через наш зовнішній вигляд, нереалізованість і все те, що в принципі люди найчастіше можуть змінити. Я це розумів не тільки, коли вивчав і вивчаю психологію, а й зіставляючи із самим собою. Є моменти, які я знаходив у собі, вони мені приносили дискомфорт, я їх міняв і приймав. Я вирівняв собі зуби, я ходив із брекетами, я був дуже худий, я не міг набрати вагу. Я, звісно, не можу сказати, що зараз качок, але в мене досить непогана форма, як для чоловіка в 29 років. Усе це я робив всупереч своїм бажанням. Я змінювався на благо того, щоб мені було комфортніше в соціумі. Мені пишуть люди, які теж через це страждають, не розуміючи, що їм треба піти в зал, їм треба схуднути, їм не можна залежати від свого чоловіка тощо. Це як замкнене коло, у яке люди потрапляють і не можуть із нього вибратися. Коли люди потрапляють і не можуть із нього вибратися. Коли люди потрапляють у так звану зону комфорту, яка насправді їм не зона комфорту, – починають страждати, не знаючи, що з цим робити. Це величезний ком, який потрібно потроху розплутувати.

Також у своєму інстаграмі ви згадували, що маєте педагогічну освіту, яку здобули в університеті Грінченка.

Так, перша вища освіта в мене педагогічна. За фахом я педагог музики. Зараз я вчуся на другу вищу, буду ще й психологом. Усе почалося з того, що в 7 класі я пішов у музичну школу. (Коли приходив на бокс, люди дивувалися, що я займаюся в музичній школі, а коли приходив на фортепіано – дивувалися, що займаюся боксом, і в мене всі руки розбиті). Займаючись на фортепіано я пройшов усю дев’ятирічну програму за 6 років. Коли вже настав час вступати, крім гри на фортепіано, що в мене було ідеально, я нічого не вмів. Я розумів, що не вступлю.

Оскільки я не був відмінником у школі, та й можливості заплатити у батьків, щоб я потрапив до хорошого університету теж не було. Я рандомно вибрав університет із музичним спрямуванням, університет імені Грінченка. Усі музичні іспити я склав ідеально, тому й пройшов. Закінчив університет, але педагогом так і не став.

Чи є у вас якісь сфери, в яких ви б хотіли себе реалізувати?

Це політика. Політика – це можливість впливати і змінювати життя людей на краще. Я б хотів у політику з тієї причини, що є можливість покращувати інститути сім’ї, боротися з насильством і всіма проблемами нашої країни, яку я дуже люблю. Тільки будучи при владі, у прямому сенсі цього слова, ти можеш якось спрямувати державу, країну і величезні маси людей у потрібному напрямку. Наприклад, як коли ти лідер думки в інстаграмі, у тебе аудиторія 2 мільйони – це за фактом дуже близько, тільки політика масштабніша. Ти можеш змінювати людей, ти можеш навчати і все це за рахунок державних потужностей.

Яке найбільше досягнення у вашому житті?

Упевнено можу сказати, що це народження Мії. З її народженням я по-іншому почав оцінювати весь світ у плані важливості і відкрив таку безмежну любов до людини, якої у мене ніколи не було. Звичайно, я дуже кохаю свою дружину, а перші три роки – це було навіть неадекватне кохання. Але я не можу навіть передати словами, яка неадекватна любов у мене до Мії, можу сказати, що вона дуже сильна. Тому, найбільше досягнення, це не те що народилася Мія, це не моє досягнення за великим рахунком, це досягнення моєї дружини! Для мене досягнення – це те, що я став батьком цієї прекрасної людини.

Роман Свечкоренко через 10 років.

Міністр молоді та спорту України.

ТОП-5: у чому полягає успішність?

Розуміння людей – упевненість у собі – цілеспрямованість – миролюбність – наполегливість.

Ви багато читаєте про саморозвиток. Які книжки можете порекомендувати нашим читачам Woman?

“7 навичок високоефективних людей” Стівен Кові;

“48 законів влади” Роберт Грін;

“Ви нічого не знаєте про чоловіків” Стів Гарві;

“Чорний лебідь” Нассім Ніколас Талеб;

“Сила впевненості в собі” Брайан Трейсі.

Вікторія Головач