Tayanna: “Ми ніколи не знаємо, що насправді стоїть за красивою картинкою”
Володарка розкішного вокалу Tayanna всі свої пісні пише сама. І всі вони не схожі одна на одну – ймовірно, тому що написані людиною, яка багато чого пройшла і пережила. Ми поговорили з Tayanna про найголовніше в її житті.
Про розставання. У моєму житті було чимало зустрічей і розставань. Я пережила дуже непростий розрив із батьком Даніеля, мого сина. Це було боляче – але це було необхідно, щоб у якийсь момент я прокинулася і зрозуміла: не можна розчинятися у стосунках, не можна робити іншу людину центром твого Всесвіту. Раніше я так жадала любові, що підсвідомо “прив’язувала” до себе чоловіка і геть забувала про власні потреби. А так не можна. І як я тепер розумію, щоразу, коли мені завдавали болю, я чогось вчилася. Кожен чоловік був моїм учителем. Зате зараз я точно знаю: єдина людина, відповідальна за моє щастя, – це я сама.
Мій чоловік. Зараз у мене немає стосунків, я вільна. І мені досить комфортно самій. Настав час, нарешті, пізнати себе справжню: навчитися поважати свої потреби, прислухатися до бажань, бути собі другом. При цьому я не одиначка за натурою і точно знаю: мій коханий десь поруч. Ми зустрінемося, коли обидва будемо до цього готові. І я вірю: це будуть рівні стосунки двох зрілих особистостей, у яких буде багато легкості та свободи. Нам завжди буде про що поговорити, спільність цінностей та інтересів – це, мабуть, єдиний принципово важливий для мене момент. Зараз у мене йде процес внутрішньої трансформації, я акумулюю енергію, впевненість, любов до себе. Я наповнююся – і відчуваю, що незабаром буду готова поділитися цим станом з коханим. Тоді ми й зустрінемося.
Озираючись на своє минуле, я розумію: яка ти є – такого чоловіка тобі і дають згори. Тому не бачу особливого сенсу писати всі ці “100 якостей мого чоловіка” та інші wish-листи. Просто стань для початку такою жінкою, в яку закохаєшся ти сама. І тоді доленосна зустріч відбудеться сама собою!
Про віру. Я і раніше ходила до церкви, але до справжньої, глибинної віри прийшла тільки недавно. Зараз я цілком довіряю Богові і знаю, що все, що відбувається в моєму житті, – задум згори і все сприяє мені на благо. Пам’ятаю, раніше, коли мені було погано, я кричала: “Боже, Ти ж усіх любиш! Чому ж Ти допустив це в моєму житті?!” Зараз подібні питання пішли – з’явилося розуміння, що в мене є власний шлях, можливо, не завжди гладкий. Але мій, унікальний. І моя частина роботи: у кожній сфері робити все від мене залежне і не переживати ні про що, а ще не йти на компроміси з совістю. Про решту подбають згори.
Про смак до речей. Моя мама працювала швачкою на фабриці. Пам’ятаю, я після школи приходила до неї на роботу, у цей величезний цех зі швейними верстатами, відпарювачами, кравецькими ножицями – і все це гуділо, шипіло, клацало. Напевно, з того часу я боюся швейних машинок: мені здається, вони мене зараз прошиють (Сміється – прим. ред.) . Зате вдома мама шила справжні модельні речі! Могла за кілька годин спорудити собі модну сукню з журналу BirdaModепили мені костюм Сніжинки на новорічний ранок. Я завжди була найкрасивішою сніжинкою, а моя мама – найкрасивішою жінкою в місті (Tayanna з Чернівців – прим. ред.) . Дивуюся, звідки в ній було стільки енергії – на десятьох вистачило б! Після робочого дня в цеху вона приходила додому, годувала-прибирала-готувала – а потім сідала шити і за ніч створювала шедевр! Ну а мені, як кожній дівчинці, завжди хотілося бути схожою на маму – думаю, основи мого стилю заклала в дитинстві мама.
Про публічність. Я практично не публікую в соцмережах особисті фото, знімки з сином, з рідними. Особисте життя тому так і називається, що не має бути надбанням громадськості. Я ще можу зрозуміти, якщо людина блогер і заробляє таким чином гроші. Тоді він просто зобов’язаний щодня видавати на-гора привабливий контент. А інакше – навіщо?! По-перше, це забирає багато часу – того часу, який ти міг би витратити на реальне живе спілкування, на саморозвиток, на відпочинок, нарешті. А по-друге, всі ці Instagram-світи, вся ця паралельна реальність – це, за великим рахунком, фікція й обман. Ми ніколи не знаємо, що насправді стоїть за красивою картинкою. Можу тільки здогадуватися, як непросто робити “щасливі фотографії” та ура-підписи до них, коли насправді на душі кішки шкребуть. Я так не можу. Якщо мені сумно – мені хочеться побути в цьому стані наодинці з собою, якщо я щаслива – у мене немає потреби кричати про це на весь світ. Щастя, насправді, любить тишу. Коли знаходиш його, тобі хочеться трепетно тримати його в долонях і заховати подалі від чужих очей.
Про Алана Бадоєва. Кілька років тому Алан не тільки з’явився в моєму житті, він його перевернув повністю. Алан Бадоєв – це подарунок згори для мене. Я багато чому вчуся у нього і дотримуюся його порад. Алан – та людина, за якою хочеться йти і разом із ним досягати поставлених цілей. З його появою я розправила крила.
Ольга Коваль
