Eurovision 2019: Оля Цибульська прокоментувала другий півфінал національного відбору

Eurovision 2019: Оля Цибульська прокоментувала другий півфінал національного відбору - 1 - изображение

Євробачення – надпотужний витверезник у шоу-бізнесі. Безсоромно ставить в один ряд на сцені зірок – мільйонників і тих, хто та досі вважає “хайп” – хештегом, а музику – ремеслом.

Другий тур завжди краще. Час усім йде на користь і доки першопроходці протягом тижня отримували власну порцію відбірного гумусу, учасники другого півфіналу мали вдосталь часу, аби перешити костюм, переписати аранжування, стерти глибоко філософський меседж і врешті зайнятися нестримним шоу-бізнесом.

KAZKA – це не тільки “Плакала”. Сам хіт увійшов в усі чарти настільки різко й потужно, шо трохи не став новою “Червоною Рутою” (замість бажаної кульмінації – дивний скандал з плагіатом минулого тижня). В KAZKA не вийшло, а от в Юри Нікітіна, нарешті кульмінація таки відбулася. В формі відродження на великому ринку, після Сердючки та Іри Бі. Якби Юра Нікітін був Стівом Джобсом, а KAZKA – айфоном, то “Apart” – не зовсім вдалою версією нової прошивки. Тому вона поплакала і стоп.

Хлопець KHAYAT одразу розпочав кар’єру з челенджів. З талант-шоу (сама досі латаю психіку після подібного), з псевдоніму, що звучить як мережа готелів і з уроку, який отримав від старших колег під егідою: «Ми своє вистраждали, ти теж давай». Свої п’ять статусних зірок співак таки назбирає. І глядачі дали йому це відчути. Все буде, та не одразу. Звучить як передвиборчий лозунг.

А інший хлопчик – LAUD – цього року на Євообачення зовсім не збирався. Це помітно здалеку. Навіть з трону неповторної Джа, яка підтвердила мої відчуття. Пісня дуже модна, а українці до такого дуже спраглі, їх не можна було залишити ні з чим. Просто всі вакантні місця на радіо і ТБ своїми телесами вже зайняли більш огрядні колеги й смажаться там, як у фінській сауні. Тому вільний художник LAUD колядує де може. Дівчата слухають, але от додому пускати не поспішають. Бо подумки уявляють Макса Барських в його потертих джинсах (чи без них?) на березі Сицилії. Від артиста чоловіка має хотітись дитину, а не вірш. На жаль чи на щастя, придумала цю аксіому не я.

Мені здається, що ANNA MARIA вчора ввечері виховано та естетично… наклюкалися. А що б зробили ви, якби більше десяти років з гігантською лупою шукали себе по цілому світу і врешті знайшли? Пісня справді чудова. Мабуть, найкраща з тих, що змагаються за білет в економ-клас до Тель-Авіву. Вийшло дуже круто і я щиро бажаю, аби виходило далі. Страшно – написати море хорошої музики і десятки років потому скреготіти зубами від чергового коментаря штибу: «О, так це ж той, що співав «Весна прийде» в 2009 році».

FREEDOM JAZZ вітаю з найвищими балами! Прозоро та закономірно. Люди звикли, що більшість артистів топчуть сцену як корова траву. Здавалося б, безцільно, переминаються з ноги на ногу, виконуючи пісні, які можна об’єднати в альбом під ліричною назвою «Вінок запозиченої творчості». Найгірше: в очах суцільний переляк. Гладач аплодував FREEDOM JAZZ як українські пасажири пілоту, що посадив літак на землю. Аплодував самовіддано та щиро. Бо побачив на сцені сміливих, талановитих, стильних та впевнених дівчат, які чітко попадають в ноти і не менш чітко знають, що роблять. Як Ольга з печенігами.

P.S. Дуже боюся, щоб коли Руслані та Джамалі буде по 92 коллеги з СТБ не зняли про них документальний цикл “Моя правда. Як Україна перемагала на Євробаченні в минулому сторіччі”.

І нехай буде фінал. Амінь.


Почніть вводити текст і натисніть Enter для пошуку

Top