Оля Цибульська поділилася враженнями від першого півфіналу Євробачення-2019

Увечері 9 лютого в Україні відбувся перший півфінал Національного відбору учасників на Євробачення-2019. Телеглядачі могли у прмому ефірі спостерігати за розвитком подій завдяки телеканалам СТБ та UA:ПЕРШИЙ.

Оля Цибульська знає все про сцену, радіо та телебачення, відтак логічно, що з Євробаченням в неї особливі стосунки. Вона вже вивчила напам’ять залаштунки та провела не один тематичний спецпроект. Цьогоріч ми з редакцією Woman Magazine запросили Олю до глядацької зали і попросили передати відчуття по іншу сторону національного відбору.

Музичні критики чекали на Нього більше, ніж на Святого Миколая. І врешті дочекалися. Напередодні Дня Святого Валентина в повітрі вальсує не кохання, а Воно – Євробачення. За хорошою традицією, я доєдналася до ритуального танцю.

The Hypnotunez
Одного разу стильні хлопці з Вінниці ну дуже захотіли на конкурс. Одяглись модно, пісню написали веселу, синхронно станцювали постановку, але цій казці (читати без натяків:) не судилося закінчитися хепі ендом. Твір непоганий, та коли зі сцени кільканадцять разів за три хвилини чуєш голосне «HEY» то це швидше схоже на сміливе зізнання в нетрадиційній орієнтації, ніж на хіт, який може здивувати Європу. Тим більше, цим Європу давно не здивуєш.

LETAY
«Не питай що буде завтра» – актуальний меседж, який трансформувався у чудовий трек. Чи не єдиний, котрий можна одразу чітко наспівати. Не згідна з критикою номеру. Жюрі, як мантру, повторювало: пісня на першому місці. Втім своїми коментарями зробило все, аби переконати телеглядача – крихітна дівчинка на кулі та інфантильний
цирковий артист зіпсували всю картину. Соліст з (вже) фірмовими вусами – вітчизнчна реінкарнація Сальвадора Далі. Відтак, сподіваюсь, що поразка не засмутить хлопця, а стане натхненням рухатись Дáлі!

Віра Кекелія
Космічно красиве тріо: артистка, голос та сукня. Та симбіозу чомусь не сталося і в гармонію об’єднатися не вийшло. Тут якраз постає «вопрос» про який  співають «Время и Стекло» (в яких, до слова, якраз вийшло): «ну почему не могу расслабится и просто танцевать?» Залишатися собою на сцені – це виклик. Знайти свої пісні і свій імідж після дайвінгу глибинами кожного музичного стилю – місія нездійснена. Здавалося б. Та Віра вже не раз доводила, що нездійсненного для неї не існує. І, переконана, продемонструє це ще раз.

До ЦеШо, на противагу їх назві, жодних питань. В залі голосно аплодували. Люди відчули: якщо геть нічого не зрозуміло , то це, вочевидь, високе мистецтво. Я засмутилась, коли глибокий соціальний меседж довелося пояснювати, як в критиці творів Франка для шкільних підручників. Коли посил чіткий – він читається одразу. А якщо потрібно пускати субтитри, то це не «Шо», а повний HELP.

Yuko.
Калина в лузі росте за будь якої погоди. Такий український чорнозем. Палку встроми – розквітне. Та ж історія з піснею. Зал розцвів, коли дівчата акапельно заспівали оригінальний народний хіт. Я думаю Європа б теж оцінила. Вони чомусь давно вловили цінність поколінь і важливість автентики в музиці. А ми, офіційні правовласники, до українських народних хітів чомусь досі ставимось упереджено. В солістки Юлі російське громадянство, але її колосальна робота в плейлисті кожного мілленіала, як на мене, і є українським паспортом.

MARUV
Усього п`ять літер – і гарантована істерика. Майже дев’яносто мільйонів переглядів кліпу Drunk Groove ніхто не спростує і я не збираюсь. Пісня – абсолютний хіт. Та глобально це виглядає як благодійна акція дорого стриптиз-клубу, який мало хто може собі дозволити. Якщо в Ізраїлі, як і в нас – демографічна криза, то MARUV стане ідеальним каталізатором до бейбі-буму після виступу на Євробаченні. Але чи згадають «в процесі» Siren Song – відкрите питання.

Brunettes shoot Blondes
Якось після концерту в Луцьку мені нестримно прихопило спину. В найкращій клініці знайшла «гіперкваліфікованого» остеопата, який переконував, що жонглює моїми хребцями за унікальною тибетською методикою. Згодом виявилося, що Тибет він бачив лише в Youtube і в наступному місті хлопцям з мого балету довелося освоювати соло «Дівчинки».  Гурт Brunettes shoot Blondes створив ефект дежавю. Здалось, що дітьми вони захоплено дивились конкурс по ТВ, всотували кожну деталь і записували в блокнотик. Запам’ятали яку музику слухають в Європі і які светрики в моді. Та нотатки вже трохи припали пилом і те, що для нас «Wow!», для Європи – «Пісня ‘98». Хлопці талановиті та філігранно відчувають музику. Але процитую легендарний хіт класика: ні виступ, ні голосування – «я не поняла».

BAHROMA
«Бахрома – тасьма з нитками, що висить з одного боку» ©️- Вікіпедія. Висить справді не один рік, бо досі не знає для кого і чому. Пісня далеко не черговий конкурсний Франкенштейн, соліст вклав дуже достойний сенс. Та якщо на вечірці не помітять, що ти прийшов – навряд захочуть вислухати.

Я свідомо не слухала жодну з пісень наперед. Хотіла відчути та спроектувати перше глядацьке враження. Чула дзижчання смартфонів колег та хрумкіт печенька дітей поруч, а от стукоту мурах по шкірі так і не дочекалася. В якийсь момент захотілося в кінотеатр – знову пережити емоції від «Shallow» Гаги й Купера. Зрозуміла, що це моя підсвідомість так «гуглить» Артиста – того, хто давно та чітко відчуває Євробачення і свою країну в його рамках.

P.S Організація на найвищому рівні – весь зал затамовував від прорахованої до мілісекунд синхронізованої роботи.

P.P.S Коли читаю англомовні назви українських виконавців, одразу уявляю британський гурт з назвою «Галина З Теребовлі». Пора навчитись собою пишатись . А ви як думаєте?