Катерина Варнава: "Вчуся правильно формулювати бажання"

Катерина Варнава: Вчуся правильно формулювати бажання - 1 - изображение

Інтерв’ю з ведучою, актрисою і просто красунею Катериною Варнавою ми запланували давно. Чекали тільки її приїзду до Києва на зйомки чергового циклу програми “Хто зверху?”. І раптом, за тиждень до зустрічі, як грім серед ясного неба, прийшла звістка, що артистці заборонено в’їзд в Україну…

Катерино, хочу вам одразу подякувати за те, що ви не скасували інтерв’ю нашому виданню. Хоча все було можливо у світлі недавніх подій…

А я проти вашого видання нічого не маю, як і проти країни загалом. Це українські політики щось мають проти мене. Але політика річ така складна, сумна. Тому давайте поговоримо про що-небудь хороше.

Давайте поговоримо про вас. Почуття гумору – це дар вроджений чи набутий?

У моєму випадку – набутий. Дуже багато залежить від людей, з якими ти спілкуєшся, компаній, у яких буваєш. Безумовно, вплинули і мої батьки, у яких гарне почуття гумору. Взагалі вся моя сім’я весела. Я її називаю “велика грецька сім’я”. Ми дуже галасливі, голосно розмовляємо в унісон, нікого не слухаючи. З боку спостерігати – одна суцільна комедія. Ось у такій сім’ї я виросла, і це позначилося на тому, що я теж дама гучна, темпераментна. Тато в мене військовий. А знаєте, які вони кумедні люди? Мама – лікарка. Знаєте, які вони цинічні? Ось вам – будь ласка! Така суміш меду і солі (сміється).

Батьки – представники “серйозних професій”. Як вони відреагували на те, що донька обрала професію “несерйозну”?

А я й сама не могла припустити, що акторство стане моєю професією. Це було просто приємним проведенням часу і додатковим заробітком. Закінчився інститут, закінчився КВК, терміново потрібно було десь працювати, виходити в доросле життя. Тут дуже до речі підвернулася пропозиція взяти участь у новому клубному шоу, яке створювалося на базі дівчаток.

У мініатюрах “Comedy Woman” вам відведена роль такої собі стервози. Ви настільки органічно в ній виглядаєте, що мимоволі думаєш, що такою ж є і в житті. Жорстка, вольова. А коли ви буваєте звичайною, слабкою жінкою?

З батьками, коханою людиною я розслабляюся, почуваюся слабкою, вразливою, і мені це дуже подобається. Звичайно, як і будь-яка людина, я – різна. Ви правильно помітили, що для сторонніх я здаюся жорсткою, суворою, норовливою. А насправді я дуже добра (сміється). Знаєте, як з мене легко можна мотузки вити! Близькі люди – моє слабке місце, через них на мене дуже сильно можна впливати. Тому стороннім я намагаюся цю слабкість не розкривати.

Мені сподобалася історія про те, як ваш тато особисто відбирав фотографії для публікації в чоловічому журналі. Які ви відчували почуття в цей момент?

Ніяких. Коли прийшла до тата із запитанням: “Чи можна мені знятися для чоловічого журналу?”, думала, що відсотків на 90 відповідь буде: “Ні, звісно! Це навіть не обговорюється!”. Тому мене здивувала реакція тата, який замість того, щоб проявити категоричність, став цікавитися, для чого мені потрібна ця зйомка. Але оскільки в той момент я жила з батьками, не могла не порадитися з ними. Ви правильно сказали, що в мене сильний зв’язок із батьками, тому схвалення тата, благословення на цей крок, мені було важливим. Не втомлююся дивуватися мудрості своїх батьків.

Дозволю поставити собі запитання вашого тата: навіщо вам це було потрібно?

Мені лестила ця пропозиція. Я тоді тільки була на початку своєї телевізійної кар’єри, це могло зіграти непогану службу. Мені, як і раніше, пропонують зніматися для чоловічих журналів, але я ці пропозиції відкидаю. Планувала зробити виняток для одного українського видання, але бачите, як усе повернулося. Я була готова на своє останнє одкровення (сміється). Але через рік мені такі пропозиції самі перестануть робити, буду не в дуже потрібному вигляді.

Але зараз вдосталь пластичних клінік, завжди можна поборотися з віком.

Мене постійно підозрюють у тому, що я вдаюся до послуг пластичних хірургів. Але це не так. Клянуся! Один тільки раз, по молодості, зробила собі верхню губу, але і цього благополучно позбулася, тому що гель просто розсмоктався. Але я розумію, що є різні життєві обставини, коли жінки змушені вдаватися до послуг пластичних хірургів. Таких жінок я прекрасно розумію і не засуджую. У всьому потрібна міра.

Ви – вегетаріанка. Що послужило цьому причиною?

У мене з дитинства проблеми з харчуванням. Будучи дорослою, здала аналізи, перевірилася. Виявилося, що просто мій організм не сприймає м’ясо. Можливо, це все через групу крові. Вона в мене досить рідкісна – четверта негативна. Лікар мені рекомендував перейти на овочі, фрукти, каші. Два місяці я була на такій дієті. Потім, коли випадково мені трапилася м’ясна страва, зрозуміла, що просто не можу її їсти. І не їм уже понад 13 років. А п’ять років тому отруїлася морепродуктами – відтоді не їм і їх.

Ваш чоловік професійний танцівник, хореограф. Чи був цей момент ключовим, коли ви йому сказали: “Так!”?

І це теж (сміється). Самій не довелося стати професіоналом – хоч так подивлюся, з VIP-місця (сміється). Мій чоловік мало того, що до біса привабливий чоловік – він справді приголомшливий танцівник, один із найкращих у країні! Чудовий хореограф. Він дуже талановитий, амбітний, упертий, нахабний – і ці якості в ньому мені імпонують.

Часто ваші мрії збуваються?

Я вчуся правильно формулювати свої мрії та бажання. Я завжди бачила себе на сцені. Будучи маленькою, чітко собі уявляла, як стою на сцені, і на мене дивиться величезна кількість людей. Щоправда, не уявляла себе в мріях блазнем (сміється). Швидше це було б пов’язано з музикою і танцями, але аж ніяк не з розмовним жанром. У дитинстві в мене були проблеми з мовленням – я заїкалася.

Як вам вдалося позбутися заїкання?

А воно не пішло! Періодично заїкаюся, коли сильно емоціоную. І погано вимовляю слова (сміється). Я в принципі складаюся з низки дефектів, які обернула на свою користь.

Ви – геніальна жінка!

Дякую, я намагаюся (сміється).

Жінки вам часто заздрять?

Складно сказати. Можу говорити тільки за себе. Мене успішні жінки тільки захоплюють. Наприклад, я в захваті від Лободи! З таким задоволенням дивлюся всі її роботи, слухаю всі її пісні і розумію, що в шоу-бізнесі з’явилася дуже крута “зірка”. Стильна, смачна, дуже правильно подає себе. А як вона мене сприймає – не знаю (сміється).

Чи багато публічних персон підтримало вас у той момент, коли прийшла звістка про заборону на в’їзд в Україну?

Річ у тім, що багато публічних персон самі опинилися в такій самій ситуації (сміється). Якщо ми говоримо про український шоу-бізнес, то ніхто не написав мені гидот. Здебільшого слова співчуття, підтримки. Я отримувала величезне задоволення від роботи на проєкті “Хто зверху?”, від того, які душевні люди працювали поруч, які професіонали. Ось це мені дійсно шкода втрачати.

Усі чекали, що скаже з цього приводу ваш співведучий по проєкту – Сергій Притула. Але так і не дочекалися. Можете чесно сказати, хоча б приватно він висловив вам слова жалю і підтримки?

Давайте це залишиться між мною і Сергієм. Погодьтеся, що не все, що відбувається між публічними людьми, має ставати надбанням публіки. Від мене теж багато хто чекав коментарів, але не отримав їх. Досі продовжують надсилати шалену кількість повідомлень із проханнями прокоментувати ситуацію. А що я тут можу коментувати?

Ми, на жаль, живемо в такий час, коли вважається нормою вітати людину з днем народження за допомогою смс або соціальних мереж. Я це роблю вкрай рідко. Віддаю перевагу не писати, а говорити все людині особисто. Для мене привітання в Instagram – просто поставити галочку. У мене до цього категоричне ставлення.

Ви хочете сказати, що листи і листівки пишете вручну і відправляєте звичайною поштою?

Клянуся! Обожнюю магазин сувенірів, листівок. Завжди намагаюся вибрати оригінальну. Можу навіть сама намалювати листівку (усміхається). Мені на роботі передають листи від шанувальників, і я читаю їх усі! Читаю і намагаюся уявити того, хто мені написав: чому в нього такий почерк, правша він чи лівша, намагаюся намалювати образ тієї чи іншої людини. Я завжди на дрібниці звертаю увагу. Обожнюю з дитинства детективні, захопливі історії. У дитинстві перечитала всього Стівена Кінга. Дуже боялася, але читала. Обожнюю фільми жахів. Не люблю мелодрами і драми, бо можу розплакатися. Особливо, що стосується фільмів про тварин.