Інна Скиданюк: «Якщо доведеться обирати між бойфрендом і блогом, оберу блог!»

Інна Скиданюк

У своєму блозі на 350+тис. читачів Інна не боїться бути смішною, вразливою чи неідеальною. Жартує, сміється – а у наступному пості розповідає про свої страхи та внутрішній біль. А потім знову жартує. Готує сніданки й говорить про важливе з українським топ-блогерами.  Демонструє ідеальну фігуру – а в наступному відео знімається у невиграшних ракурсах. Вона така, яка є. Каже, що люди підписуються на неї саме через її щирість: у блогу Інна не грає ролі, а просто живе. У цьому інтерв’ю відома блогерка Інна Скиданюк розповіла про найважливіше.

Вашому блогу вже понад 3 роки. Яким був ваш шлях у блогінг?

Активно вести сторінку я почала лише рік тому – і понеслося. У той час я жила в Німеччині сама, тож, у мене був час на роздуми, на пошук себе. З періоду КВК та «Ліги сміху» у мене накопичилось багато жартів, приходили нові смішні ідеї, хотілось їх реалізовувати. Якось я зняла смішне сторіз –  і неочікувано для мене самої люди почали активно реагувати, писати щось у відповідь. І я подумала: «А чому б не робити відеопости?» Продумала з вечора концепт, зранку швиденько відзняла і залила. Звісно, в перший раз були якісь побоювання: зайде чи ні, смішне чи не смішне. Але підписникам те перше відео дуже сподобалось – і я почала знімати відео одне за іншим. Відверто кажучи, коли я починала, то не мала мети стати великим блогером. Просто хотілося робити якісний контент для своєї аудиторії – і це несподівано знайшло відгук у багатьох людей.

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

Публикация от Можна просто Іннок (@inna_skydaniuk)

Що потрібно для того, аби стати успішним блогером?

На даний момент ключові ніші в інстаграмі вже зайняті, тому стати блогером дуже важко, а успішним і поготів. Три роки тому, коли я щойно завела свою сторінку, стати мільйонником було набагато простіше, ніж зараз. Я знаю, що багато нових блогерів просто здаються, коли бачать, наскільки це важко. Втім, усе можливо. Але потрібно віддаватися блогінгу повністю. Якщо ти повноцінно займаєшся блогінгом, у тебе просто не вистачить часу та наснаги ще на якусь діяльність – важливо це розуміти.

Я вважаю, аби стати успішним, треба бути собою. Підписники кажуть мені, що люблять мене за мою щирість і відвертість – я у блозі така, як у житті. Насправді, для мене це абсолютно органічно. А от знімати на камеру одне, а жити по-іншому – ні, це не про мене. Я знаю, що мій блог піднімає людям настрій. Вони заходять, дивляться, сміються – і потім їм хочеться зайти до мене на сторінку знову, аби ще раз пережити ці легкі приємні емоції. Щоб досягти успіху, ти маєш бути цікавим, харизматичним. У тебе має бути родзинка. І ще обов’язково повинні бути можливості, щоб просувати свій інстаграм. Це як будь-який бізнес: якщо ти не вкладаєш у блог  гроші, віддачі не буде.

Розкажіть про ваш проект сніданків. Як виникла ця ідея?

Якось моя менеджерка запропонувала ідею: готувати щотижня сніданки в сторіз з кимось із наших чернівецьких блогерів. А потім ми цю ідею ідею розвинули, і зараз я роблю інтерв’ю з відомими персоналіями загалом – не лише з блогерами, а й, скажімо, з фотографами. Пам’ятаю, спочатку був мандраж: я не дуже люблю вести прямі ефіри, «витягувати» розмову, якщо щось не клеїться. Але коли залили перший випуск, він вибухнув! І ми зрозуміли: будемо просувати цей формат далі. Зараз я просто не уявляю себе без цього. Ми зустрічаємося, готуємо щось смачненьке і паралельно балакаємо про все на світі. Особисто я отримую від цього величезне задоволення – і судячи з реакції читачів, вони теж.

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

Публикация от Можна просто Іннок (@inna_skydaniuk)

У вас у блозі є дуже веселі й теплі відео з мамою. Розкажіть про ваші стосунки. Якби ви могли зробити для своєї мами що завгодно, то що б це було?

З мамою у мене просто шикарні стосунки! Завжди – і в дитинстві, і зараз – я відчувала з її боку безумовну любов і шалену підтримку в усьому, чим би я не займалася. Мама завжди вкладала багато грошей у мій розвиток, моє навчання – без цього я б не стала тією, ким є зараз. Я знаю про себе, що часом буваю різкувата (працюю над собою) – і вдячна мамі за те, що вона мене щоразу пробачає.

Що б я хотіла зробити для своєї мами? По-перше, хотіла б подарувати їй тур на якийсь класний морський курорт: вона вже 10 років працює за кордоном без повноцінного відпочинку. А по-друге, я дуже б хотіла допомогти мамі купити квартиру або будинок.

Як рідні ставляться до вашого блогерства? Зокрема, дідусь: він усвідомлює, що він – свого роду зірка інстаграму?

Загалом, рідні підтримують мене. Щоправда, бува, дехто каже: «Інно, кидай ти той блог, у тебе не буде пенсії, не буде стажу, іди вчителювати!» (за освітою я – вчитель початкових класів). Та я не звертаю на те уваги. Я вважаю, що блогерство – це така сама робота і професія, як і будь-яка інша.

Не знаю, чи розуміє мій дєдо, що він – зірка інстаграму. Я намагалась йому пояснити, як це все працює, зокрема, навіщо я знімаю з ним жартівливі відео. Зараз дєдо знає, що цим я заробляю гроші, і ставиться до моєї діяльності позитивно.

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

Публикация от Можна просто Іннок (@inna_skydaniuk)

У блозі ви багато смієтесь над собою. А як ставитесь до ситуацій, коли над вами сміються інші? Самі любити пожартувати з оточуючих?

На щастя, люди сміються разом зі мною, а от наді мною – такого я не зустрічала. Взагалі, у мій бік небагато хейту, на початку взагалі не було. Знаєте, часом на вулиці підходять люди, мовляв, цікаво подивитися, яка ти в реальному житті, бо в інстаграмі ти як дурочка, ха-ха, хі-хі, щось корчиш із себе. Я не ображаюся: дивіться. Я і в житті «ха-ха, хі-хі». Та звісно, не завжди. Як і в кожної людини, у мене бувають різні емоції: я буваю і веселою, і сумною.

А от над оточуючими я намагаюсь жартувати дуже обережно. Знаю, що декому мої жарти можуть здатися жорсткими – хоча насправді я нічого образливого на думці не маю. А от із близькими друзями ми можемо сміятися й приколюватися як завгодно, бо ми на одній хвилі.

Що для вас дружба? Чи можлива щира дружба між блогерами?

Дружба для мене – це про підтримку. Про вміння бути поруч не лише коли тобі весело, а й коли боляче. Я ретельно обираю своє оточення і маю надію, що мої друзі – саме такі.

Я вірю в те, що щира дружба між блогерами можлива. У мене є багато друзів-блогерів, з якими я знайома ще відколи у мене було 5 тис. підписників. Ми підтримували одне одного, робили колаборації – все це лишилося. Ми вже як сім’я. Я знаю, що успіх і гроші міняють людей. Але, на щастя, між мною та моїми друзями-блогерами нічого не змінилося.

Які якості повинні бути в чоловіка, аби він завоював вашу прихильність? Якщо коханий колись скаже: «Або я – або блог», що ви відповісте?

Тема чоловіків для мене, з одного боку, болюча, а з іншого – приваблива. За 22 роки у мене ще не було серйозних відносин. Були лише взаємини на відстані протягом року, та бачились ми за весь час лише тричі – це несерйозно. Знаєте, я часом думаю: «Може, зі мною щось не так, що у мене хлопця немає? Чи я надто вибаглива?» Але водночас розумію: це нормально, що я не хочу підпускати до себе абикого. Я знаю багато дівчат, які обирають за принципом: «бери що є, аби тільки не бути самою» – а потім розчаровуються. Я так не хочу. Не хочу розтрачати себе, свою енергію на багатьох. Мені важлива якість. Важливо, щоб хлопець був відповідальним. Романтичним. Щоб хотів мене завоювати, щоб був мужнім. Я хочу мати розкіш відчувати себе слабкою поруч із ним. Наразі я такого ще не зустріла. Я розумію, що всі ми неідеальні. Але є якісь фундаментальні речі – якщо вони присутні, то з рештою можна змиритися.

Абсолютно не уявляю ситуацію, коли б мій бойфренд сказав мені: «Або я – або блог». Я в принципі на такого чоловіка навіть не подивлюся. Мені важливо, щоб партнер розумів і розділяв мою професію, приймав те, що я завжди з телефоном в руках.

Як ви підтримуєте фізичну форму?

Раніше я займалася пол-денсом, а потім пішла на тверк. Щоправда, зараз довелося зробити паузу в тренуваннях, бо я зробила мамопластику і зараз у мене відновлювальний період. Як таких дієт я ніколи не дотримувалась, їм багато, але при цьому лишаюся худою – напевно, треба дякувати генетиці.

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

Публикация от Можна просто Іннок (@inna_skydaniuk)


Фото: особистий архів

Текст: Ольга Коваль

НАЧНИТЕ НАБОР И НАЖМИТЕ ВВОД ДЛЯ ПОИСКА

Top