Олена Філонова: “Коли вперше зайшла в студію, то розридалася і злякалася”
Зовсім недавно Олена Філонова стала ведучою соціального ток-шоу “Реальне життя”, яке виходить щопонеділка о 21:30 на телеканалі LIVE. Але на шляху до успіху, популярності в соцмережах і довгоочікуваного масштабного проєкту, Олені довелося довести багатьом, на що вона здатна, і спробувати себе в різних сферах діяльності. Як телеведучій вдалося не зламатися, які емоції вона відчула, увійшовши до знімального павільйону проєкту, і що вона робить, коли відчуває втому та тиск абсолютно всього, телеведуча розповіла в інтерв’ю для Woman Magazine.
Бути ведучою масштабного шоу – це одночасно, як і успіх, так і величезна відповідальність. Як почуваєтеся в ролі ведучої власного шоу?
Правильно було сказано, це велика відповідальність. Коли ти ведеш таке ток-шоу, ти відповідальний за весь процес і все те, що відбувається на майданчику. Дуже важливо, які запитання ти ставиш, як розвиваєш тему, як реагують герої і як їх у якийсь момент заспокоїти, якщо ситуація вийшла з-під контролю. Ти переживаєш за все, але, коли ти вже маєш великий досвід, тобі з цим завданням справлятися набагато легше, ніж тим, хто тільки стає на шлях телебачення. Щоб впоратися з таким завданням, потрібно бути або мега-талановитою людиною, відразу стати в кадр і відпрацювати, або набирати навички роками. Адже ми не можемо сказати, що в цьому житті знаємо все. Щоразу ми беремо якийсь досвід, чогось вчимося, ми ніколи не можемо передбачити, як піде ситуація в той чи інший момент, коли триває запис проєкту.
Якось особливо готувалися до зйомок? Працювали над дикцією чи своєю зовнішністю?
У мене було кілька кастингів на телеканалі. До першого я дуже ретельно готувалася, навіть звернулася по допомогу до Олексія Залевського (ред. український дизайнер, художник-постановник, кінорежисер, дядько Олени Філонової). У себе в студії він навчав мене, як потрібно подавати інформацію. Це настільки круто, коли є люди, які хочуть тебе підтримати, поділитися досвідом і дати поради, щоб усе спрацювало на 100 відсотків. Але після того, як я провела цілий день в очікуванні проб, у якийсь момент зловила себе на почутті, що начебто вичерпала свої внутрішні ресурси, і коли прийшла на кастинг, усе пішло не за планом. Але пізніше мене попросили прийти і спробувати себе на інший проєкт. Мені дуже сподобалося, що я можу ділиться своїми власними історіями. У мене є той досвід, який я можу дати своєму глядачеві, адже ми не всемогутні, щоб у нас відразу все виходило.
Які емоції відчували, коли вперше зайшли в кадр?
Коли я вперше зайшла в студію, то розридалася і злякалася. У мене такого не було, щоб я стояла в самому епіцентрі: людей, камер, глядачів – але ці емоції потрібні. Ти не байдужий до своєї роботи, переживаєш, і в мене це проявилося через емоційність, сльози, переживання. Я дуже рада, що маю цей досвід, і, коли зняла свою першу програму, сказала: “Я це зробила, не зламалася, не розплакалася!”. За секунду до зйомки ти ще стоїш із мокрими очима, але щойно починається процес: “Добрий вечір, це Олена Філонова і шоу “Реальне життя”, – ти миттєво вмикаєшся в роботу, наче ведеш це шоу не перший рік. Я дуже хочу, щоб мій проєкт існував довго, розвивався, і щоб наші глядачі не дивилися на якісь недоліки. А звертали увагу на ті історії та теми, які ми порушуємо. Адже вони зачіпають кожного українця, бо ми всі маємо якусь свою історію.
Довгий час у вас було бажання стати ведучою власного шоу, але вас не розглядали в цій ролі. Чи не виникало у вас думки кинути тв і займатися тільки блогерством/соцмережами?
У якийсь момент хотілося, але це була хвилинна слабкість. Я така людина, яка ніколи не здається, і мені скоріше хотілося через деякий час довести багато чого тим людям, які не бачили в мені більшого, не хотіли, не помічали або, можливо, спеціально в якихось ситуаціях не давали мені змоги розвиватися і йти вперед. І зараз гордо можу сказати, що я знаю, як вони, скриплячи зубами, дивляться і розуміють, що я можу, вмію, у мене є бажання, сили і до мене тягнеться глядач. Я маю величезну аудиторію по всьому світу. Мені колись казали: “Лєно, навчися чекати”. А ми ж, овни, завжди біжимо вперед, нам хочеться, щоб усе відбувалося швидко й миттєво, ми боїмося втратити час, ми його заощаджуємо і вміємо грамотно розподіляти. Був період, коли я могла всередині зламатися і 2 роки сидіти без роботи. У якийсь момент ти перестаєш вірити в себе, але інтуїція десь усередині тебе підказує, що не варто здаватися, все тільки попереду.
Ви власними силами стали успішною і знаменитою. Розкажіть про свій шлях.
Знову ж таки, коли ти не йдеш на поводу загальної думки, то сам намагаєшся подолати якісь випробування. Коли ми були маленькими, ми могли впасти, вдаритися головою об якийсь предмет, але все це формувало наш досвід, наші гулі, ляпи, всі ми через це проходили. Головне, не боятися, йти і пробувати. З 10 років я працюю, і в чому я себе тільки не спробувала – чистила картоплю в ресторані, продавала газовані напої, цибулю на ринку, встигла попрацювати у свого дядька, успішного дизайнера одягу, який тільки-но початківець, тоді, спробувала себе в ролі моделі, візажиста, перукаря, дизайнера головних аксесуарів і навіть художнього редактора французького видання. Досвід із часом тільки зростав, головне, що я не боялася пробувати для себе нове. Бо є люди, які зациклюються на одному, роблять те, що хочуть їхні батьки. Але в людини є дуже великий ресурс. Я спробувала і дійшла, мені здається, до верхівки. Минулого року я була навіть кандидатом на посаду мера.
Чим займаєтеся поза роботою? Чи є у вас захоплення, про які мало хто знає?
Виявилося, що багато хто не знає, що з 2016 року, коли я випустила свою першу колекцію одягу, я є дизайнером. Також нещодавно у мене з’явилася своя лінія пляжного одягу, поки що там тільки накидки, але хочеться продовжувати роботу в цьому напрямку. Я люблю подорожі, зовсім недавно літала в Барселону. Не всі знають, але коли я втомлююся і відчуваю тиск з боку абсолютно всього, я купую квиток і відлітаю, куди тільки є можливість. Для мене подорожі – це можливість відкрити для себе світ, пізнати його по-своєму, зсередини. Адже щодня ми живемо в ритмі дім-робота-сім’я, де все йде по накатаній. Життя минає непомітно, ми перебуваємо в капсульному стані, в якому нічого навколо не бачимо. А подорожі вчать більше, ніж будь-що. Іноді один день, проведений в інших місцях, дає більше, ніж 10 років життя вдома. Я люблю, коли життя проходить не на одному місці, і за можливості намагаюся урізноманітнити його своїми подорожами.
З чого складається ваш день? Чи є в ньому місце для рутини?
Мій день – це не рутина, адже я дуже люблю життя. У мене кожен день чимось розписаний, наприклад, завтра – зйомка двох програм, сьогодні – фотосесія, щоб був контент для роботи. Також я знімаюся в проєктах, куди мене запрошують як зіркового експерта. Нещодавно я знялася в кліпі в Артура Боссо і тік-токера Олега Машуковського. Роботи вистачає, і я рада, що у мене все відбувається цікаво. Люди бачать таке тільки з картинки екрана, а для мене це реальне життя. А взагалі, такі неправильні слова як “не хочу”, “не буду”, “не виходить”, “рутина” я не використовую, бо це тягне нас донизу, навіть коли це просто промовляєш. Хочеться відчувати легкість, настрій, романтику, любов. Це може бути не обов’язково в особистому житті, це і любов до роботи, до спілкування з людьми. Якщо відбувається щось, що призводить до засмучених почуттів, то це тимчасовий стан, який, головне, не привчити до сталості. Можна посумувати 5 хвилин, поплакати, але від чого? Я хочу плакати від щастя, сумувати за коханою людиною, коли вона, наприклад, їде. Хочеться відчувати приємні емоції, які принесуть позитив, а не ті, що можуть нас руйнувати.
Текст: Марія Холотій
Фото: особистий архів Олени Філонової
