Альона Жигарева: “Чоловіки помічають, що кожна жінка виносить мозок”
On I Ona – музична колаборація, яка з кожним новим треком підкорює серця аудиторії. Вона – емоційна, сильна і водночас знає, що справжня сила в слабкості. Прекрасна дівчина і авторка пісень Олена Жигарева ексклюзивно для Woman Magazine розповіла про фемінізм, створення сім’ї та пластичну хірургію, а також поділилася з читачами улюбленими дизайнерами і б’юті-засобами.
Ви самі пишете пісні. Розкажіть, як зловити потрібну творчу хвилю, щоб видати трек, який будете завойовувати серця слухачів?
Так, ми самі пишемо пісні. Але ми не відразу підкорили собі потрібну творчу хвилю. У цій справі, хоч і творчій, потрібен практичний та аналітичний підхід. Наші перші пісні не мали такого великого відгуку у слухачів, як наші останні пісні. Це були перші побачення зі слухачем, ми знайомилися з ним, впізнавали його, його музичні смаки та уподобання. У перших піснях ми вчилися розуміти, що людям подобається, які історії вони хочуть почути від нас. Якщо говорити чесно, то формули успішної пісні немає, – серця слухачів завойовують тільки щирі й чесні пісні, написані від душі. Напевно, тією піснею, яка визначила наш вектор у власному звучанні та стилі став трек “Від Ілюзій”.
Ця пісня була написана за 10 хвилин. Я просто дістала диктофон і на духу стала наспівувати. Дивно, що під час запису пісні не змінилася ні первісна мелодія, ні перший куплет із приспівом. В оригіналі звучать ті самі слова, які я записала на диктофон.
Ми з Льошею всі пісні пишемо удвох. Але в нашому творчому дуеті я відповідаю за ту емоційну ноту, яка закладена в кожній пісні. Як дівчина, будучи в стані емоційного підйому (і не важливо, він зі знаком “плюс” чи “мінус” – закоханість чи сумні спогади), завжди намагаюся щось написати. Тому диктофон завжди у мене під рукою.
Як багато часу приділяєте своїй роботі?
Щоранку, прокинувшись, я першу годину-півтори намагаюся присвятити тільки собі і не вникати в жодні робочі справи. Звісно, у мене не завжди це виходить – у нас мільйон робочих чатів, і з самого ранку починають надходити всі сповіщення та повідомлення. Можна сказати, що я прокидаюся і засинаю з роботою: все потрібно контролювати, регулювати і тримати руку на пульсі. Так і минає весь день – чи їдеш ти в машині, чи займаєшся у спортзалі – усім потрібно дати відповіді на запитання – і піарникам, і менеджерам.
Бути співачкою – це не тільки вийти на сцену і заспівати. Це написання пісень, репетиції, організаційні збори, піар-плани. Це займає багато часу. Тим більше, що у мене з тайм-менеджментом повний провал.
У “On I Ona” виникають конфліктні ситуації? Хто першим іде на поступки?
Ми всі живі люди і бувають конфліктні ситуації. Але нам із Льошею вистачає мудрості залишити всі непорозуміння і не переводити все в конфлікт. Ми хлопець і дівчина, у нас різні характери, темперамент і психотип.Протиріччя – наше все. Саме на них і будується гурт On I Ona.
Звісно, всі протиріччя стосуються саме музики – нам подобаються різні стилі, ми думаємо по-різному в музиці. Якщо чесно, я іноді не розумію, як у нас взагалі виходить писати музику разом!
Але ми завжди знаходимо баланс і готові йти на поступки. Якщо хтось неправий, то він завжди визнає свою провину. Я ніколи не “вмикаю дівчинку” і не чекаю поступок від Льоші. Рівноправність скрізь і в усьому! (усміхається)
Багато дівчат починають дійсно страждати від того, що в їхньому житті не з’явився чоловік, за якого вони хотіли б вийти заміж. Особливо після постійних моралей батьків, заміжніх однокласниць тощо. Як вважаєте, чи є ідеальний вік для шлюбу?
Наше суспільство постраждало від усіляких кліше і штампів. Причиною цього стало радянське виховання, коли на кожного навішували ярлики. Це стосувалося не тільки питань шлюбу, а й інших сфер життя. Зараз ми маємо відгомони всього цього, звісно, в Європі та Америці люди вільні від кліше – тільки після 30-ти люди починають замислюватися про шлюб.
Назвати ідеальний вік для шлюбу я не можу. Заміж треба виходити не тому, що треба або пора, цокає біологічний годинник, а тому що ти зустрів ту саму людину.Найголовніше, що тримає різницю характерів, – це кохання. Саме кохання допомагає боротися з усіма труднощами у стосунках. Чоловікам, напевно, у років 30 варто замислюватися про одруження, а дівчатам – як піде…
У 15 років я сильно закохалася в хлопця і в 18 років я вийшла за нього заміж. Зараз я розумію, що у 18 років не варто виходити заміж (усміхається), адже в такому юному віці люди не завжди розуміють, як знаходити баланс і гармонію у стосунках, а це головне в них. Але насправді, у всіх все відбувається по-різному, у кожного своя доля і не треба ні на кого рівнятися.
Чи потрібно бути готовим до створення сім’ї (морально, матеріально) або, як то кажуть, у вир з головою?
У жодному разі й ніколи не у вир з головою! Що старшими ми стаємо, то більш усвідомлено підходимо до стосунків і створення сім’ї. Коли в тебе метелики в животі, ейфорія, перший стан закоханості – насолоджуйтеся спілкуванням, одне одним, дізнавайтеся одне одного, але не потрібно одразу ж заводити сім’ю. Коли минає закоханість – саме тоді настає час кохання, більш усвідомленого, вдумливого, коли ти вже можеш розгледіти недоліки одне одного, специфічні риси характеру. Чоловіки помічають, що кожна жінка виносить мозок (сміється). Чоловіки мають розуміти, що його жінка – це та жінка, яку ти можеш терпіти, коли вона тобі виносить мозок.
Зараз соціальні мережі чинять сильний вплив на людей. Як не впасти в депресію від постійних засуджень хейтерів?
90% часу люди проводять саме в соцмережах – Там вони черпають інформацію, отримують знання, дізнаються, що таке добре, а що таке погано… Напевно, зараз, у час безконтрольності соціальних мереж, коли батькам потрібно бути уважними, приділяти дітям більше часу, щоб розповісти, як влаштований світ, що таке гідна поведінка, співчуття, любов. А дорослим же рекомендую звернутися з такою проблемою до фахівців – грамотних психологів, які розкажуть, як полюбити себе, навчитися приймати себе і не звертати уваги на інших, які звикли засуджувати інших і не бачити поліна у своєму оці.
Як ви самі ставитеся до критики?
Я дуже часто все приймаю близько до серця. У мене є синдром хорошої дівчинки, від якого я дуже часто страждаю. Якщо мені скажуть, що я десь не дотягую, то мені терміново потрібно виправити і працювати в цьому напрямі. Але насправді ми не зобов’язані бути ідеальними – ми повинні приймати не тільки свої достоїнства, а й недоліки. І, звісно ж, виправляти недоліки, якщо вони шкодять іншим людям. Я вчуся не приймати критику близько до серця, бо іноді її болісно сприймаю, але прислухаюся до конструктиву. Моя перша реакція на зауваження – я можу засмутитися чи образитися, але коли я трішки заспокоюся – сідаю, подумаю, осмислюю і замислююся.
Я ж сама усвідомлюю, що в мене складний характер – я буваю неакуратною у спілкуванні з людьми. Через специфічну подачу мови мене багато хто може вважати грубуватою. Ну і моя емоційність іноді “сприяє” перепаду настрою.
Можна помітити, що зараз дівчата все частіше і частіше проявляють себе на керівних посадах. Як думаєте, жінки все-таки домоглися рівноправності чи чоловіки “ослабли”?
Якщо говорити про гурт On I Ona, то у нас повна рівноправність. Якщо говорити про особисті стосунки, то я не розумію жінок, які прагнуть рівноправності з чоловіками. У мене одне запитання: “Навіщо?”. Буду чесна, я раніше теж страждала на цю хворобу: “Я сама, я сама, я все можу сама, я така сильна”.
Як показала практика, у моєму житті це жодних позитивних результатів не принесло. Я тільки нашкодила самій собі і чоловікові, який перебував поруч. Я категорично проти рівноправності. Природа не дарма все так влаштувала – чоловікові дано більше сил, конструктиву тощо, а жінці – багатозадачність, наприклад. Ну який чоловік зможе їхати за кермом автомобіля, пити каву, говорити по телефону, вибудовувати маршрут на навігаторі, ще й розмовляти з пасажиром.
І кожна дівчина мене зрозуміє, як це прекрасно, коли твій чоловік сильніший за тебе! Навіть якщо ти успішна, але приходячи додому тобі є в чиє плече уткнуться – це щастя!
Як думаєте, за що бореться фемінізм зараз і чи може статися таке, що необхідність у ньому зникне?
Вступаючи в бій за щось, дівчата позбавляють себе привілеїв, які даровані їм природою.
Напевно, я мрію про ідеальний світ, де б зникла необхідність у фемінізмі. А для цього потрібно чоловікам бути чоловіками, а жінкам – жінками і потрібно давати чоловікам можливість бути чоловіками, а жінкам – жінками.
Ви стикалися у своїй роботі з тим, що вам не вдалося чогось досягти тільки через те, що ви дівчина?
Я не стикалася з такими ситуації. Хоча… Нещодавно я хотіла спробувати себе в ролі радіоведучої, дивлюся оголошення, а там потрібен радіоведучий (сміється).
На сцені ви віддаєте енергію слухачам, а як ви її відновлюєте?
Для мене успішний концерт – це взаємний енергообмін. Звісно, бувають концерти, коли ти більше віддаєш, а натомість нічого не приходить.Слухачі бояться проявити свої емоції. На таких виступах складно, ти почуваєшся, як вичавлений лимон. Як для кожного артиста, оплески і радісні емоції публіки, – найкраще відновлення батарейок.Мене більше вимотує спілкування з людьми, робочі моменти, а не самі концерти. Відновитися мені допомагає звичайний тюленичний відпочинок, просто лежати на дивані, дивитися фільми або серіали.
Альона, ви завжди маєте стильний вигляд. Чи є у вас улюблені українські дизайнери?
Дякую за комплімент. Я вважаю, що зараз у моді, як і в музиці, великий прогрес і багато нових цікавих імен. У мене немає дизайнера, з яким ми йдемо рука об руку. Поки це точкові роботи з багатьма дизайнерами, під зйомки, фотосесії, виходи у світ.
Мені подобається колекції Каті Сільченко, Katimo. Рік тому я була головною моделлю на показі Діми Доманова. Мені подобається його одяг через свою практичність насамперед, адже, як відомо, не всі речі з подіуму уживаються в реальному житті. Дуже люблю GUDU, хоча ми поки що не встигли поспівпрацювати. Ми довго працювали з Лесею Патокою. Саме Леся привнесла в мій образ дуже багато фішечок-секретиків і завдяки їй я сформувала свій смак.
Зараз багато дівчат з раннього віку починають коригувати своє тіло. Як ставитеся до пластичної хірургії, ботоксу?
Я прихильник прогресу і в косметології теж. Якщо є така можливість – просто гріх цим не користуватися. Але користуватися цими благами потрібно тільки тоді, коли приходить певний вік і потреба. Деякі дівчата починають рано коригувати свою зовнішність. Я вважаю, що це питання комплексів і нав’язаних стереотипів. Усі зараз стають однаковими і починають себе кроїти під еталони краси. Я противник цього. Дівчатам потрібно думати про те, як правильно піднести свою родзинку, свою красу…
Зараз косметологія досягла такого піку, що не обов’язково застосовувати пластику, щоб щось скорегувати. Я співачка, у мене активна міміка, тому кілька років тому я скористалася функцією “блокування” м’язів у ділянці чола. У нас під ботоксом у наш час розуміють усе, що пов’язано з косметологією. Губи зробила – ботокс, щоки – теж ботокс, і в циці – ботокс (сміється). Ніхто не заглиблюється в суть, що ботокс – ботолотоксин – блокує м’язи і робить їх менш активними. Зараз є аналог – ксеомін, який робить м’язи теж менш активними, без заломів і м’якше. Я за все, що розсудливо і підкреслює природну красу, а не перебільшує, тому робити груди більшими або губи пухкішими, тому що це подобається твоєму чоловікові – це не розсудливо.
Як підібрати для себе правильні косметичні засоби? На що варто акцентувати увагу?
У світ сучасних нововведень я б рекомендувала знайти свого косметолога. Саме мій косметолог протвережує мене від покупок із реклами – новий кремчик, нова процедура тощо.
Усім раджу слухати фахівців і не експериментувати на собі коханій.
Розкажіть про ваші найближчі плани: треки, кліпи, концерти?
Плани у On I Ona на 2019 рік великі, навіть трохи наполеонівські. Ми вже записуємо нові треки, які увійдуть до нашого дебютного альбому 2019 року. Нам уже 2 роки і тільки зараз ми дозріли, щоб випустити свою першу платівку. Весь цей час ми шукали свій шлях, свій стиль і знайшли його. На підтримку альбому буде тур містами України та великий концерт у Києві, на якому ми покажемо, хто ж такі On i Ona і як вони виступають наживо. Також хочемо спробувати себе на Нацвідборі на Євробачення і навіть пишемо пісню для цього.
Журналіст: Марія Холотій
